«Я приватизував земельну ділянку 0,67 га неподалік міста, а нещодавно власноруч збудував на ній невеличкий будиночок (за вигаданим мною проектом), який використовую, як дачу. Днями посперечались із кумом, бо він каже, що я не мав права цього робити, мовляв, треба було оформити хатинку в бюро технічної інвентаризації, а я думаю, що на власній землі можу роботи все, що мені заманеться. Хто з нас має рацію?».
Коментує адвокат Олександр БРАЖНІКОВ: — Набуття довгоочікуваного права на землю й отримання в підтвердження цього державного акта про її приватизацію нерідко тлумачиться як можливість необмежених способів її використання. Одвічне прагнення бути господарем на своїй землі зрозуміле, однак часом воно набуває спотворених проявів. У судовій практиці є випадки, коли на орних землях копали ставки для риби, на городах будували авторемонтні майстерні, а на дачних ділянках виростали магазини і кафе. Це результат занадто вільного тлумачення права на землю і привід для неминучих санкцій за допущені порушення. Нарешті прийнявши закони, які передбачають право власності на землю, держава оголосила її основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною, і встановила певні обмеження його реалізації, які насамперед стосуються цільового призначення земель. За цією класифікацією вони діляться на: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Як бачимо, не таке вже наше право на землю і непорушне, тож щоб не втратити набутого і не потрапити в халепу, потрібно узгоджувати свої наміри стосовно використання землі з землевпорядними органами. Що стосується суперечки читачів стосовно необхідності реєстрації збудованої одним з них споруди, то її розв’язання залежатиме як від цільового призначення земельної ділянки, так і від категорії зведеної на ній будівлі, тож настав час, панове, вам познайомитись із землевпорядником.
