Здолбунівчанка Зоя Третяк сумнівається, що хтось із лікарів відповість за смерть її чоловіка. Два місяці тому він помер в обласній лікарні, і, на думку дружини, якби медики належним чином виконували свої обов'язки, чоловік жив би.
Розповідає Зоя Третяк: — Моєму чоловікові на вулиці раптово заболіла нога, він не зміг іти. Я одразу викликала швидку допомогу. Однак медики лише зробили укол і пояснили, що у чоловіка судоми, які минуть, треба лише розтирати ногу. У лікарню Володю не забрали; якщо біль знову турбуватиме, порадили звернутися до невропатолога. Наступного дня ми звернулися у Здолбунівську райлікарню до невропатолога, який направив чоловіка до хірурга. Тоді й з'ясувалося, що у чоловіка тромб, потрібна негайна операція у відділенні серцево-судинної хірургії Рівненської обллікарні. Однак автомобіль швидкої допомоги не надали, і я змушена була шукати транспорт самостійно, втрачаючи час. У приймальному відділенні обласної лікарні мого чоловіка також належним чином не оглянули, лише вимагали сплатити благодійні внески. Потім таки направили у відділення серцево-судинної хірургії, де йому зробили операцію. Лікар запевнив, що все буде добре, й призначив на наступний день ще одну операцію. Ліків я купила на 4000 гривень, вони й досі лежать у мене вдома: заплановану на 11 грудня операцію не зробили, причину не пояснили. А вночі 12 грудня Володі стало гірше, і його перевели у відділення гнійної хірургії. Там мене здивувало ставлення медсестер, котрі відмовлялися зробити хворому знеболювальний укол, поки я не наполягла, адже були усі ті медикаменти, які я купила для операцій. Того ж дня у відділенні гнійної хірургії чоловікові зробили другу операцію, після якої його відвезли не у реанімаційне відділення, а у звичайну палату, до того ж брудну. Чоловікові ставало все гірше, а медсестра лише радила нам його заспокоювати, кликати лікарів вона відмовлялася. Лише коли у хворого почалися судоми і з рота пішла піна, його перевели у реанімацію, де він і помер. Я вважаю, що це сталося через недбале ставлення медпрацівників, адже лікар-реабілітолог нас запевняв, що усе буде добре. Він також додатково за операцію у мене взяв 600 гривень. Мене обурює таке ставлення медиків, яких цікавлять лише гаманці пацієнтів. Навіть у морзі я мусила заплатити 1000 гривень, і довідку про смерть довелося чекати довго. Після цього я звернулася в Генеральну прокуратуру, однак це нічого не дало.
