У нас дуже хороша держава. І парламент у нас дуже хороший. Соціально налаштовані депутати, сповнені почуттям синівської любові та вдячності, не забувають час від часу надавати все нові пільги все новим категоріям громадян.
— Отримують ліки за пільговими цінами небагато ветеранів, чорнобильців, — зізнався начальник обласного управління охорони здоров’я Ярослав Маслій. — І то отримують тільки в силу своїх людських якостей. Тобто, перефразовуючи пана Маслія, якщо ви — не дебелий «пільговик» з бітою в руці, то навряд чи вам вдасться добитися задоволення законних вимог. Така ж ситуація і з безкоштовним проїздом у транспорті, комунальними послугами, електроенергією. Держава не має змоги компенсувати водіям, сантехнікам та електрикам їхню працю з обслуговування надмірного бажання парламентарів сподобатися ветеранам і пенсіонерам. Але, виявляється, і така, з дозволу сказати, «соціальна справедливість» влаштовує тепер багатьох. Якось вже змирилися ветерани і пенсіонери з необхідністю відстоювати свої права в аптеках та автобусах і всіляких нововведень небезпідставно побоюються. Зрозуміло, що 2 гривні 80 копійок на місяць, які «компенсуватимуть» відібране право безкоштовного проїзду (таку суму дає нехитрий розрахунок реально виділених державою коштів, які компенсують транспортникам перевезення пільговиків) поставить ще більше запитань, ніж дасть відповідей на існуючі. Обговорити ситуацію із запровадженням замість пільг адресної допомоги зібралися на запрошення обласної державної адміністрації керівники місцевих осередків опозиційних партій. Спочатку доповіли начальники управлінь, потім черга дійшла і до запрошених політиків. Не стільки проти адресної допомоги, скільки за наведення елементарного порядку в контролі за використанням державних коштів виступив лідер рівенських комуністів народний депутат Микола Кухарчук. За його словами, Мінтранс щорічно вимагає з держбюджету півтора мільярда гривень, аби «на халяву» перевозити ветеранів і різних інших пільговиків. Але тільки побіжний аналіз витрат цього поважного відомства з боку парламентського комітету будівництва й транспорту, до якого входить і товариш Кухарчук, показав, що насправді транспортникам потрібна сума удвічі менша. І тому комуністи хочуть перекрити кисень тим, хто наживається за рахунок пільговиків і водночас проти адресної допомоги, яка цей кисень таки надійно перекриє. «Пільги необхідно зберегти, а кошти для цього можна взяти з тіньового сектору економіки», — заявив народний депутат. А от пільговика Гарвата, який, за власним визнанням, вже десять років не користується громадським транспортом і в останні роки очолює обласних симпатиків Юлії Тимошенко, найбільше непокоїть інше. Так сталося, що Петро Гарват має право відразу за чотирма ознаками безкоштовно користуватися тролейбусами, цим транспортом не їздить, а оскільки про свою перевагу, яку віддає персональному автомобілю, не повідомив директора «Рівнеавтоелектротрансу» Степана Загинея, то останній, за словами пана Петра, «записує мене в кошторис чотири рази і вимагає за цей неіснуючий мій проїзд кошти з бюджету». Тому прихильники леді Ю виступають за якнайшвидше створення єдиного реєстру пільговиків. Заступник голови облдержадміністрації Юрій Кічатий, з ініціативи якого і відбулось зібрання, не зрозумів позиції політиків. Навіть підвищив голос пан Кічатий, коли говорив, що краще опозиціонерам не мітингувати, а використати місцеві партійні осередки для того, щоб пояснити громадянам мудру політику уряду. Час від часу заступника голови облдержадміністрації переривав його мобільний телефон, видзвонюючи мелодію національного гімну і ще раз підтверджуючи тверду державницьку позицію свого власника. Що стало зрозумілим із круглого столу? Напевне, те, що люди ще не готові до будь-яких змін хай у недосконалому, але наповненому пільгами українському законодавстві. Один з учасників засідання навіть процитував ветеранів: «Скільки нам ще залишилося жити? Потерпіть ще років п’ять, доки помремо, а там і робіть собі реформи», — благали пільговики. Засвідчив захід і те, що влада не вміє спілкуватися з політичними партіями — повного провалу дійства під назвою «обмін думками» ледь-ледь вдалося уникнути. Мало того, що чиновники, як виявилося, самі не знали, чого їх покликали у таку ранню пору, а ініціатор зібрання запізнився і не раз відлучався у невідкладних справах. У Миколи Кухарчука, наприклад, склалося враження, що він прийшов на оперативну нараду в облдержадміністрацію, де партійним лідерам вказують, що потрібно робити, а що ні. Коментар начальника головного управління соціального захисту населення облдержадміністрації Георгія Сладковського: — Чомусь усі звернули увагу на політичний момент справи, коли мова йде винятково про соціальні аспекти. Ніхто пільг не скасовує, в тому числі й права на безкоштовний проїзд. Суму 18 гривень 50 копійок на рік компенсації політики взяли на озброєння, просто поділивши 3 мільйони гривень, які виділяються реально транспортникам як компенсація, на кількість рівенських пільговиків. Тому й оперують цією цифрою і кажуть, що вона є мізерною. Так, вона є малою, а тому ніхто не говорить про запровадження адресної допомоги на пільговий проїзд і саме в такому розмірі. Поки що розглядається концепція, згідно з якою замінять пільги адресною допомогою. Це — необхідність, і підтвердила вона свою ефективність в усіх цивілізованих країнах. Зрозуміло, що така заміна не може відбутися відразу, потрібен час, потрібно створити реєстр усіх пільговиків, провести роз’яснювальну роботу, вивчити реакцію людей і економічні наслідки, і тільки після цього приймати рішення. А поки що постійно мені доповідають про виявлені факти порушень при нарахуванні субсидій, пільг, соціальних допомог тощо. Тобто люди користуються допомогами незаконно, тим самим позбавляючи коштів тих, хто їх дійсно потребує.
