Як зробити суспільне власним? Один із прикладів — будинок у центрі Рівного, який із власності КПРС поступово перейшов у власність приватної фірми, яку пов’язують з ім’ям скандально відомого Ігоря Голода, колишнього радника голови облдержадміністрації Василя Червонія. А допоміг це зробити нинішній керівник офіційних профспілок Володимир Кучма.
Двоповерховий будинок на вул. Соборній, 192 в Рівному, розташований на перехресті головної вулиці міста з вулицею Полуботка, був зведений майже сто років тому і є одним із небагатьох пам’яток архітектури тих часів. У радянські часи в цьому будинку був гуртожиток для учнів обласної школи партійного активу. Після заборони КПРС у серпні 1991 року споруду передали під «навчально-методичний центр» профспілок. Рішення виявилось далекоглядним. Тому що розміщення будинку виглядало комерційно вигідно, а профспілки вже давно нікого «методично» не навчають. На практиці будинок став годівничкою для його адміністрації. У приміщення, де ніхто не збирався нікого навчати, пустили комерсантів-орендаторів. І якщо по-справжньому, тобто з професійними слідчими, перевірити сплату оренди, то цікавого можна було б дізнатися чимало. Так чи інакше, а до останнього часу ні правоохоронцям, ні 220 тисячам членів профспілок області не було діла до того, хто і скільки заробляє на щедро переданій профспілковому начальству власності у вигляді двоповерхового будинку. Сам дім став притулком різноманітних структур: від банку то гуртовні з продажу одноразового пластикового посуду та серветок, загалом тут близько 20 орендарів. По суті, узаконити саме такий профіль цієї споруди взявся Володимир Кучма, обраний головою Федерації профспілок області у квітні минулого року. В результаті переговорів народилося ТзОВ з відповідною назвою — навчально-торговий центр «Профінвест». У товариство увійшли здолбунівське підприємство «Укрцемремонт» (за яким, кажуть, стоїть Ігор Голод) і власне профспілки. Створено товариство для того, щоб реконструювати профспілковий будинок за кошти «Укрцемремонт». В результаті профспілки отримають два надбудованих поверхи для «навчально-методичних потреб», а «Укрцемремонт» — два нині існуючих, де збираються облаштувати торговий центр. Угода про створення «Профінвесту» викликала підозру у Федерації профспілок. Підозра зрозуміла: якщо в існуючому приміщенні ніхто профспілково не навчається, то й надбудовані поверхи стануть тим самим, чим і нижні два. Результат — рішення конференції про недовіру Володимиру Кучмі, оскільки він «одноосібно розпорядився профспілковим майном». Оскільки Володимир Кучма перебуває на лікарняному, питання щодо його переобрання не ставилося. Учасники конференції лише підтримали рішення Ради про висловлення недовіри п. Кучмі та делегували Президії право звільнити його, щойно він повернеться з лікарняного. Тож скандал спалахнув зовсім не через те, що профспілкове керівництво наживається на здачі в оренду липових «навчальних приміщень», і не тому, що профспілкове майно опинилося в орбіті інтересів спритних комерсантів. Провина Кучми лише в тому, що він зробив це особисто, не порадившись (чи не поділившись) із товаришами по керівництву міфічними, по суті, профспілками. Звісно, що профспілковий лідер області виклав свою точку зору на скандал навколо будинку на вул. Соборній, 192. Ось що сказав Володимир Кучма кореспонденту «РВ»: — Якщо за рік-два у центрі міста постане сучасна споруда-красень, якщо навчально-методичний центр профспілок отримає нові й повністю обладнані приміщення і якщо це не коштуватиме Федерації жодної копійки — хіба ж це погано? Тепер щодо звинувачень на мою адресу. Жодних одноосібних рішень я не приймав та й не міг прийняти. Насправді, якщо коротко, ситуація розгорталася так. Після мого обрання головою Федерації профспілок області у квітні минулого року на першому ж засіданні Президії постало питання: далі використовувати будинок навчально-методичного центру, залишкова вартість якого, за оцінками БТІ, становила 15 тисяч гривень, а ринкова — 530 тисяч гривень, неможливо, а грошей на його реконструкцію немає. Відтак я запропонував створити спільне підприємство, якому це було б під силу. Всі 16 членів президії таку пропозицію одноголосно схвалили і підтримали, жоден не сказав, що, можливо, щось не так, не висловив свого занепокоєння з приводу тих чи інших нюансів майбутнього інвестиційного проекту. Відтак у травні 2005 потужне здолбунівське підприємство ВАТ «Укрцемремонт» уклало угоду про співпрацю з навчально-методичним центром і було створено спільне підприємство ТзОВ «Навчально-торговий центр «Профінвест». Після капітальної реконструкції будинку за рахунок інвестора йому мали дістатися перший і другий поверхи, а новозбудовані третій і мансарда над ним — профспілкам. Вигідність такого проекту для профспілок була очевидною, їм мали дістатися приміщення не набагато меншою площею від нинішніх та вартістю понад півтора мільйона гривень (тобто у 100 разів більшою від нинішньої залишкової і втричі більшою від нинішньої ринкової вартості всього будинку). Окрім того, інвестор підписав зобов’язання на період реконструкції повністю утримувати навчально-методичний центр і виплачувати зарплату його працівникам. Робота з підготовки до реконструкції будівлі була досить копіткою — виготовлення документації, погодження строків, напружені консультації і т. д. При цьому всі рішення приймалися не одноосібно мною, а колегіально членами ради. Натомість зараз мені закидають «одноосібність», інші звинувачення, а дуже вигідний і потрібний для профспілки проект опинився під загрозою зриву. Чому так сталося? Переконаний, що справжні причини провокаційної кампанії проти мене мало в якій мірі пов’язані зі створенням «Профінвесту» і реконструкцією будинку на вул. Соборній, 192. Я просто декого з не останніх керівників не послухав, а декого — «зачепив». Але сподіваюсь, що за тиждень-два їхня влада закінчиться і справедливість переможе. Наталія Орешко, директор навчально-методичного центру профспілок: — Конфлікт, який виник з передачею будинку навчально-методичного центру у власність «Профінвесту», нас турбує чи не найбільше. Оскільки без цієї будівлі нам не існувати. Справа у тому, що обласна Федерація профспілок нам не виділяє жодної копійки, і гроші ми заробляємо саме за рахунок здачі в оренду окремих приміщень будинку. Свого часу виділивши нам будинок, Федерація сама делегувала нам на це право. Тобто, мовляв, ось вам будинок, частину приміщень займайте під центр, а решту здавайте в оренду і на це «живіть». Так воно і повелося. Відтак на сьогодні в нас 17 «орендарів» — це, зокрема, перукарня, філія банку, аптека, агентство нерухомості, кіоски з торгівлі пресою і капелюшками. З них ми маємо загалом щомісяця близько 20 тисяч гривень, цього якраз вистачає на зарплатню 13 працівникам центру, оплату комунальних послуг та дрібні витрати. А тих кількох приміщень, які ми залишили собі, нам цілком вистачає, бо здебільшого проводимо лекції й навчання для невеликих груп — 20-25 осіб. З одного боку, звісно, привабливо отримати фактично нове і сучасне приміщення для подальшої діяльності навчально-методичного центру. З іншого — а чи буде можливою ця діяльність, якщо чи не повноправним власником будинку залишиться новоспечений інвестор і ми вже не зможемо заробляти на здачі в оренду тих чи інших приміщень.
