Є правило, яке на виборах у демократичних країнах діє з невідворотністю закону земного тяжіння. Коли люди задоволені існуючою владою, вони голосують за владу, коли не задоволені — проти. Чи відповідали вибори міського голови Рівного цьому правилу? Безумовно. За існуючу владу проголосували навіть ті майже шістдесят відсотків виборців, які не прийшли голосувати. Якщо не прийшли, значить, їм і так добре. Вибори і ставлення до них рівнян засвідчили, як це не дивно звучить, що ми вже практично стали демократичною державою. Якщо не державою, то містом точно. Не важливо, що кандидат від влади, який переміг на виборах, набрав менше половини голосів рівнян. Більшість інших кандидатів, які претендували на посаду голови, теж були з влади.
Єдина проблема нашої міської демократії, яку висвітлили вибори міського голови — це відсутність у Рівному серйозної опозиції владі. Думаю, що «винний» у цьому Віктор Чайка, який впродовж десяти років своїм величезним авторитетом заперечував будь-яку можливість справжньої опозиції. Так само, як і у всій нашій державі, у Рівному поки не сформувалися справжні партії, одна з яких керувала б містом, а інша постійно цю владу критикувала, пропонуючи власні способи вирішення міських проблем. Чи можна назвати представником справжньої опозиції Василя Червонія, який став другим за кількістю голосів виборців? Справа не в тому, що менш ніж два роки тому цей кандидат завзято підтримував нинішнього переможця. Просто гасла, з якими можна було виграти вибори у 1990 році, знаходять нині підтримку у все меншої кількості людей. Аби пересвідчитися у цьому, досить порівняти кількість набраних Червонієм голосів із його ж результатами на таких самих виборах 1998-го та 2002-го років. І на наступних виборах буде те ж саме. Ще менше були схожі на опозицію Світлана Богатирчук-Кривко та Юрій Собчук, які завдяки недільному голосуванню дізналися про свою справжню популярність серед виборців. Гадаю, ця інформація допоможе в їхній подальшій роботі на благо нашого міста. Цікавим був експеримент Миколи Сороки, який вперше самостійно взяв участь у виборах і досяг непоганого результату. Але ж і він аж ніяк не схожий на опозиціонера. Тож можна вважати, що і Богатирчук-Кривко, і Собчук, і Сорока довели прихильність рівнян саме до існуючої влади. Тієї самої, яку тепер уособлюватиме Володимир Хомко. Гадаю, що його буде кому привітати з обранням. Ми ж, як всі нормальні люди, вже з понеділка перебуваємо у глибокій опозиції до новообраного міського голови. Наша опозиція справжня, тому що це опозиція не заради одержання влади, а заради того, аби новий міський голова працював так, щоб і на наступних виборах рівняни знову проголосували за владу. Не буде працювати — проголосуємо за іншого. Вічного опозиціонера і колишнього народного депутата просимо не турбуватися. Мова не про нього.
