День захисника

Чи не з першого дня здобуття Україною державної незалежності точилися суперечки щодо того, чи варто і надалі відзначати «чоловічий день» 23 лютого, що дістався нам від колишньої країни, чи святкувати річницю 6 грудня 1991-го, коли військові розташованих на території України гарнізонів прийняли присягу «на вірність Україні», чи зробити військовим святом день Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня? Врешті кожен вирішував сам, а влада, залежно від політичного розрахунку, крутилася на всі боки, не забороняючи і водночас не «канонізуючи» жодну із згаданих вище дат. Тому навіть після 2014 року знаходилось у нас чимало тих, хто вважав своїм святом 23 лютого.

1 хв. читання

Так було аж до цього року, коли російська армія, відзначивши свій день, посунула на нашу землю усією своєю потугою. На її шляху стали захисники України, які зупинили, а потім і відкинули ворога від столиці, а тепер потроху звільняють решту окупованих територій. Нині ми точно знаємо, який день є днем нашого захисника. Сьогодні нам із нашими захисниками не до парадів і урочистих заходів — ворог з останніх сил намагається завдати нам максимальних втрат, і до остаточної перемоги над ним ще дуже далеко. Не прийшов іще час складати легенди про подвиги наших воїнів — ці подвиги вони здійснюють щодня і щогодини.

Одне можна сказати точно — цей день є справжнім днем нашого війська, яке існує тепер не лише у старовинних піснях козацьких та більш близьких до нас історично часів. Наше військо є частиною нашого народу і тому захистить його свободу.

Героям слава!

Микола НЕСЕНЮК.

Поділитися цією статтею