Тремтливе передчуття кожного, хто переступав поріг Рівенського міського суду у тому, що наш суд — «самий гуманний у світі», знову знаходить своє підтвердження. Цього разу — липневим рішенням кваліфікаційної комісії суддів Житомирського апеляційного округу, яка звернулася до Вищої Ради Юстиції України з пропозицією внести подання Президенту та Верховній Раді про звільнення Петра Денисюка як з посади голови Рівенського міськсуду, так і з посади судді «за допущені грубі порушення вимог чинного законодавства при здійсненні правосуддя, так і за грубі порушення ним присяги судді» . До того ж, копію рішення відправлено до Генпрокурора для вирішення питання про можливість порушення кримінальної справи за наведеними фактами фальсифікацій, пропажі низки кримінальних справ та безпрецедентної тяганини при розгляді судових справ.
Впродовж кількох місяців тривала перевірка міського суду, яка продовжувалася б ще довше, якби не втручання Голови Верховного Суду. Як стверджує голова кваліфікаційної комісії Микола Поліщук, пан Денисюк умисне перешкоджав проведенню цієї перевірки, брехав членам комісії, чим грубо порушив присягу судді бути чесним. Комісія дійшла висновку, що «у Рівенському міському суді повністю відсутній будь-який елементарний облік кримінальних справ, які надходять до суду, а керівництвом суду створені реальні можливості для їх втрати або ж умисного знищення». Що це означає, і які наслідки для обвинуваченого тягне за собою втрата його кримінальної справи, а також із яких мотивів це робиться, думаємо, не варто пояснювати. Пан Поліщук відмовився давати для «РВ» будь-які коментарі, зауваживши, що його позиція викладена у рішенні кваліфікаційної комісії і підтримана всіма членами комісії. Розповідають, щоправда, що досвідчений житомирський судочинець був прикро вражений безладом, який панує у міському суді і зарікся довести справу до логічного завершення, незважаючи на запевнення на кшталт «до Києва висновки комісії не дійдуть». Як нам стало відомо, позавчора рішення комісії, яке містить красномовні приклади судочинства по-рівенськи, надійшли до Вищої ради юстиції, відповідь про отримання документів надіслали і з Генпрокуратури. Коли буде прийнято рішення цими поважними установами — поки що невідомо, процедура відкликання законодавчо захищеного судді — річ марудна і непроста. Тож, власне, є час для того, щоб обміркувати причини масованої атаки на окремо взятого голову окремо взятого міського суду. Перевірка рівенського правосуддя була ініційована у відповідь на звернення народного депутата Юрія Кармазіна та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової, які перейнялися порушенням прав відвідувачів рівенського суду. Наведені омбудсменом Карпачовою та народним депутатом факти було просто неможливо проігнорувати. Однак не можна виключати й інших передумов проведення перевірки, або, принаймні, існування ширшого кола осіб, якому «наведення ладу» у міському судочинстві стало особливо вигідним і потрібним. Петро Денисюк тривалий час вважався людиною Василя Червонія, — чи то просто у них були дружні стосунки, чи щось більше, ніхто достеменно цього довести тепер не зможе. Та настав час, і стосунки між ними стали псуватися. Якось Державтоінспекція затримала нардепа за кермом за підозрою в тому, що він керував ним у нетверезому стані. Прес-служба облдержадміністрації відразу ж оприлюднила сенсаційну інформацію про нібито п’яного нардепа за кермом. А пан Василь тоді насправді повертався з дня народження одного із суддів. Він обурився, розгнівався і виграв суд у ДАІ. Права йому тоді повернули, а ще він захотів отримати півмільйона моральних збитків із обласного управління міліції. Та цього разу міський суд його забаганку не задовольнив. Кажуть, після цього нардеп не на жарт розсердився на неслухняного голову суду. Коли стало відомо, що на пенсію йде голова апеляційного суду області Вадим Довгалюк, служителі Феміди почали називати кандидатури на вакантну посаду. Серед інших пролунали прізвища голови Острозького суду Сергія Штогуна, голови Рівенського районного суду Віктора Лопацького та того ж таки голови міського суду Рівного Петра Денисюка. Теперішню владу, найвірогідніше, задовольнила б друга кандидатура, адже Лопацький у минулому був помічником колишнього нардепа. Кандидатура ж Денисюка відпала ще й із іншої причини — його підлеглий суддя Олександр Тимощук став писати одну за одною різноманітні скарги на свого шефа, навіть стверджував, що той погрожував йому фізичною розправою. І суд залихоманило, сюди почали їхати одна за одною перевірки. Втім, у розмові з кореспондентом «РВ» голова Рівенського міського суду Петро Денисюк усі звинувачення заперечив. — Нардеп Юрій Кармазін стверджує, що в Рівенському міському суді зникли 558 кримінальних справ. Чи це правда? — Справді, із засобів масової інформації мені стала відома така цифра. Перевірка встановила, що йдеться не про 558 зниклих справ, а про 458 та 558 осіб, які проходять за цими кримінальними справами і повинні були потрапити на лаву підсудних. Жодна зі справ із Рівенського міського суду не зникала, але при детальній звірці і взаємозвірці з прокуратурою було встановлено, що 37 справ таки немає. Вони зникли не з суду, бо до нас навіть не надходили, а з органів міліції. Прокуратурою порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.367 Кримінального Кодексу України, тобто за фактами службової недбалості, стосовно працівників Рівенського міськвідділу внутрішніх справ. Вони звинувачуються в тому, що впродовж 1995 — 2001 років втратили матеріали за 37 кримінальними справами. — Якщо є кримінальні справи, не розглянуті Рівенським судом по п’ять і більше років, то коли вони нарешті будуть розглянуті? — Звісно, в суді є справи , не розглянуті з 1995 року і пізніше. Та ці справи не розглянуті з підстав, передбачених законом. Люди, які мали потрапити на лаву підсудних, перебувають у розшуку, або ж справи направлені для розгляду в інші суди (приміром, для об’єднання або ж виділення в окреме провадження). — Чи маєте ви намір відстоювати свою правоту з огляду на рекомендацію кваліфікаційної комісії суддів загальних суддів Житомирського апеляційного округу звільнити Вас із займаної посади? — Цього рішення я офіційно не бачив. Якщо воно і було прийняте, мені про це офіційно не повідомили. В цей період я був на стаціонарному лікуванні, і комісії про це було достеменно відомо. Якщо рішення і є, то воно носить рекомендаційний характер. При розгляді цього питання у Вищій раді юстиції та Верховній Раді України, я буду відстоювати свої інтереси, інтереси колективу та честь всього суду, який звинувачують безпідставно.
