В Україні лише депутати Верховної Ради отримують заробітну плату. Обрані до обласних, районних, міських чи сільських рад депутати працюють на громадських засадах, тобто максимум, на що можуть розраховувати, — на безплатний проїзд чи на компенсацію за добирання на засідання. Така ситуація до вподоби не всім новообраним.
Депутат Рівненської міської ради від «Європейської солідарності» Павло Алексєвич, який очолив постійну комісію з питань бюджету, днями на своїй сторінці у Facebook написав, що депутатам, зважаючи на їхнє навантаження, таки варто було б платити заробітну плату.
— Робота в комісіях значно важливіша, ніж присутність на пленарних засіданнях, — поміж іншого зазначив Павло Алексєвич. — А часу це забирати може по два-три повних дні на тиждень. Остаточно переконався, що робота місцевого депутата повинна бути на повний робочий день та відповідно оплачуватись.
Хоча зазначимо, що Павло Алексєвич таки міг би отримувати заробітну плату. Закон про «Місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що голови постійних бюджетних комісій можуть працювати у радах на постійній основі, оскільки на бюджетну — найбільше навантаження. Наприклад, отримуватиме заробітну плату голова бюджетної комісії в облраді Ігор Ясенюк.
Інші ж депутати, якщо вони не обрані головами, заступниками чи секретарями, можуть розраховувати, відповідно до законодавства, лише на безплатний проїзд у межах своєї ради (окрім таксі) або на відрядні та компенсацію за проїзд (проте навіть в обласній раді від такої практики відмовилися, хоча частина депутатів добирається з віддалених районів). Також депутати мають гарантоване збереження середнього заробітку, коли покидають роботу задля сесій, засідань постійних комісій рад чи для здійснення інших депутатських повноважень. Окрім того, оголосити підозру про вчинення кримінального правопорушення депутатові може лише обласний прокурор, генпрокурор або його заступник.
Безплатно депутати місцевих органів самоврядування в Україні працювали завжди, хоча за кордоном — інша практика. Наприклад, депутатам місцевих рад платять у США та Польщі, але кількість обранців там менша, аніж в Україні. У Любліні, де понад 340 тис. мешканців, депутатів міської ради — 31 (у меншому на близько100 тис. мешканців Рівному — 42 депутати). Відповідно до поданих декларацій про майно та доходи, депутати Любліна у 2019 році за свою роботу отримували 31-32 тис. злотих, що за нинішнім курсом — 230-240 тис. грн на рік або ж 19-20 тис. грн на місяць.
Депутатів у міській раді міста Ньюпорт-Ньюс у штаті Вірджинія — всього лише п’ять, хоча у місті проживає близько 180 тис. осіб. У бюджеті на 2020 рік на виплати для них заклали 125 тис. доларів, що трохи більше 2 тис. доларів для депутата на місяць (за нинішнім курсом — понад 56 тис. грн). Окрім того, окремо з бюджету виділяють кошти на колективну медичну страховку для голови, заступника та депутатів, а також на страховку на лікування зубів та навіть на страхування життя.
Втім, у Штатах робота депутатів оплачується по-різному. Все залежить від часу, який обранець приділяє роботі на громаду. У малих та середніх громадах депутати поєднують роботу у радах з основною роботою та отримують за депутатство радше «стипендії», аніж заробітні плати. Деякі працюють на постійній основі у радах, особливо у великих містах.
Депутат від «Європейської солідарності» Олександр Дехтярчук — депутат з багаторічним досвідом. Він двічі був депутатом міської та районної рад, народним депутатом минулого скликання, а у жовтні був обраний до обласної ради. У парламенті пан Дехтярчук входив до Комітету з питань регіональної політики та місцевого самоврядування, а нині продовжує роботу у Всеукраїнській асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України». Оплачувати роботу депутатів місцевих рад депутат не вважає за доцільне.
— Теоретично, депутати можуть і зараз отримувати гроші за свою діяльність, якщо громада заможна і у бюджеті є на це кошти, — зазначає Олександр Дехтярчук. — Депутати можуть, наприклад, ухвалити рішення про оплату праці для себе за час, проведений у раді. У деяких містах, якщо не помиляюся, така практика була. Але наскільки це правильно — це вже інше питання. Не думаю, що на сьогодні, зважаючи, в якій ситуація перебуває країна, реально говорити про якісь видатки на депутатів. Я, наприклад, є прихильником скорочення витрат на органи управління. Та й доки на одне депутатське місце — 15 охочих, який сенс платити гроші за депутатську роботу?
З одного боку, праця депутата мала би бути належно оцінена, але з іншого — виплати зарплати чи компенсацій за проїзд, про які доведеться звітувати, будуть проблемами для самих депутатів, бо ж невчасно подані звіти можуть обернутися тиском системи.
Олеся АНТОНЕНКО.
