Зі скаргою на роботу керівництва обласного ендокринологічного диспансеру до редакції звернувся голова обласної асоціації хворих на цукровий діабет «Діабетик» Михайло Літвіщенко: — Наша асоціація обурена організацією роботи в ендокринологічному диспансері. До нас з цього приводу надходять десятки скарг від хворих на цукровий діабет. Так, огляд хворих дітей фахівцями з лікарні Охматдит тут чомусь організували якраз в період карантину, оголошеного внаслідок епідемії грипу. Тож близько 30 дітей, з яких дехто з нежиттю і кашлем, разом з батьками вимушені були в очікуванні огляду товктися у темному вузькому приміщенні коридору диспансеру. У диспансері також немає чим лікувати хворих. З Держбюджету виділили на це кошти — 3,5 мільйони гривень. Вони потрапили у райони, а там розгубилися, не знаючи, як їх потратити.
Зі скаргою на роботу керівництва обласного ендокринологічного диспансеру до редакції звернувся голова обласної асоціації хворих на цукровий діабет «Діабетик» Михайло Літвіщенко: — Наша асоціація обурена організацією роботи в ендокринологічному диспансері. До нас з цього приводу надходять десятки скарг від хворих на цукровий діабет. Так, огляд хворих дітей фахівцями з лікарні Охматдит тут чомусь організували якраз в період карантину, оголошеного внаслідок епідемії грипу. Тож близько 30 дітей, з яких дехто з нежиттю і кашлем, разом з батьками вимушені були в очікуванні огляду товктися у темному вузькому приміщенні коридору диспансеру. У диспансері також немає чим лікувати хворих. З Держбюджету виділили на це кошти — 3,5 мільйони гривень. Вони потрапили у райони, а там розгубилися, не знаючи, як їх потратити. Головний лікар диспансеру Любомир Олексіюк чомусь не здійснював виїзди у райони, щоб пояснити, на що і як мають витратити ці кошти до затвердження районних бюджетів, а тільки зараз збирається це робити. В той час як попередній керівник цього медзакладу постійно порушував це питання перед райдержадміністраціями, виїжджаючи у райони. Торік 300 тисяч гривень на медикаменти для хворих на цукровий діабет було витрачено й з бюджету міста Рівного. А цього року не дали ні копійки, бо я хворів, двічі переніс хірургічні операції, а керівництво диспансеру до міської влади з цього приводу не зверталося. Диспансер давно потребує створення палати інтенсивної терапії. Однак головний лікар замість того, щоб влаштувати її в одному з кабінетів лікарів, який майже не використовується, перебудовує кабінет фізіотерапії, де хоч і старе обладнання, але дуже потрібне для хворих. Кілька разів ми зверталися до керівництва диспансеру і з приводу того, щоб зробити в закладі окремі палати для дітей. Адже нині вони лежать разом з дорослими, а серед них старі бабусі, які не дають вночі спати, та курці. Однак головний лікар на наші звернення не реагує. Ми не маємо наміру терпіти таке ставлення до хворих. Про бездарність роботи керівництва диспансеру ми вже говорили на конференції ендокринологів, на якій підбивали підсумки роботи закладу за рік. Звертався я з цього приводу і до начальника облуправління охорони здоров’я Віктора Ковальчука, заступника голови облдержадміністрації Олега Торкунова, голови облдержадміністрації Віктора Матчука. Адже, оскільки Любомир Олексіюк на жодні наші звернення не реагує, ми збираємося добиватися його звільнення з посади.
Коментар Юрій Серветник, заступник головного лікаря обласного ендокринологічного диспансеру: — Названі скарги — наслідок особистої неприязні п. Літвіщенка до головного лікаря диспансеру, через що він замість того, щоб нам допомагати, намагається зняти з посади неугодного йому керівника медзакладу. Адже насправді ми єдиний лікувальний заклад області, де усі аналізи для хворих здійснюються безплатно, у нас не беруть з пацієнтів грошей за постіль. Поліпшилося у закладі останнім часом і харчування: завдяки тому, що ми залучили до його організації голів сільськогосподарських підприємств, у день на продукти пацієнтам виділяється 3-4 гривні. Хворі на цукровий діабет у нас безплатно отримують інсулін, а дітей ми забезпечили інсулінами імпортного виробництва, якість яких значно вища за вітчизняні. Діти 100-відсотково забезпечені й апаратами для вимірювання рівня цукру в крові, шприц-ручками для введення інсуліну. Таблетованими препаратами наші хворі також забезпечені повністю. А ось вітаміни, інші медикаменти вони отримують по можливості — з цим у нас ситуація, як і в інших закладах області. Щодо виїздів головного лікаря у райони, то по наказах про відрядження можна перевірити, скільки разів туди виїжджав головний лікар і я теж. Скаржиться Літвіщенко на організацію огляду дітей київськими спеціалістами у період карантину. Але ж графік таких оглядів складаємо не ми. Це роблять у Києві. З приводу створення палати інтенсивної терапії (ПІТ). Ніхто не збирається руйнувати для цього фізіотерапевтичний кабінет. ПІТ буде влаштовано у нинішньому кабінеті головного лікаря на другому поверсі закладу. Звичайно, це не дуже зручно, адже у закладі немає ліфта. Але на першому поверсі диспансеру, де б можна було створити таку палату, щоб не нести тяжкохворих на ношах на другий поверх східцями, можливі для такого використання приміщення зайняті під аптеку, магазин і навіть бар. Вони створені при попередньому головному лікарю і власником їх є його дружина. Оскільки орендну плату вона вносить вчасно, можливості розірвати договір оренди немає. Що стосується окремих палат для дітей. То, по-перше, якщо маленькій дитині стане погано через гіпоглікемію, вона не побіжить на пост до медсестри, тому краще, щоб у палаті з нею лежали дорослі, які це зможуть зробити. По-друге, приміщення закладу — це колишній гуртожиток тракторного заводу, тож ми не маємо можливості розмістити у ньому все так, як хотілося б. У нас працює два відділення по 50 ліжок і черги на лікування у нас по травень місяць. Щоб трішки розвантажити заклад, ми створили тут денний стаціонар. На створення дитячого відділення потрібні приміщення і кошти, щоб ввести додаткові посади лікарів, медсестер, а нам їх не дають. Я казав Літвіщенку, щоб вони клопотали перед обласною радою про будівництво для нас нового приміщення, на зразок обласного тубдиспансеру, але він замість того, щоб допомагати, просто «ставить нам палки в колеса».
