На вигляд безпомічного літнього чоловіка, який поскаржився, що рідні вигнали його з дому, дев’ятикласник Григорій Троневич та семикласник Володимир Кучер поселили у викопаній для забавок землянці та кілька тижнів годували харчами, принесеними з дому. Коли ж хлопчаки побачили в газеті «Рівне вечірнє» фото свого «підопічного» і дізнались, що він розшукується за підозрою у жорстокому вбивстві, то без щонайменших докорів сумління «здали» його міліції. Оскільки правоохоронці, які тривалий час не помічали у себе під носом вбивцю, поквапились віддячити дітям мобільними телефонами, то допомагати «дядям Стьопам — міліціонерам» ті зможуть тепер ще оперативніше.
Вогонь не знищив слідів злочину
О п’ятій ранку 22 квітня мешканці села Дерев’яне Рівненського району побачили, що горить дім, в якому мешкали 93-річна Марія та її 71-річна донька Ніна. Рятувальники понад дві години гасили вогонь, а потім знайшли в оселі тіла жінок. Слідчі одразу ж з’ясували, що старенькі померли насильницькою смертю, а підпал будинку — лише спроба замаскувати вбивство.
У скоєнні цього злочину оперативники запідозрили 69-річного племінника господині будинку Петра Рачкелюка, який у минулому був міліціонером, проте згодом тричі побував за гратами, останній раз — за вбивство у столиці. Як з’ясувалось, із Марією та Ніною Петро мешкав тільки останніх декілька тижнів, а загалом був волоцюгою. За однією з версій, чоловік міг вбити рідних, щоб заволодіти їхніми грішми, за іншою — конфлікт міг виникнути через те, що мати і донька хотіли вигнати його з дому. Доки ж міліція шукала підозрюваного і на місцевих хуторах, і в інших областях України, він, виявляється, жив у лісопосадці поблизу залізничної станції «Басів Кут» у Рівному, а інколи й ночував на залізничному вокзалі у Рівному, вважаючи, що найпростіше заховатись від міліції найближче до неї.
Домівкою стала дитяча криївка
У лісопосадці Петра Рачкелюка зустріли двоє товаришів Григорій та Володимир, які любили поганяти м’яча на розташованому поряд футбольному полі. Чоловік назвався хлопцям Петром Івановим і сказав, що мешкає на мікрорайоні «Ювілейний».
— Він казав, що його донька та зять почали пиячити, а потім — вигнали його з квартири. Ми пропонували зателефонувати в міліцію, щоб та допомогла. Але дід сказав, що не треба цього робити, краще так доживе свій вік. Потім він попросив у нас картоплі, хліба, хто що може принести. Нам стало його шкода, — розповідає Григорій Троневич.
Хлопці мало не щодня приходили до свого нового знайомого. Запропонували поселитися у «своїй» землянці, яку викопали ще три роки тому, бавилися там та відпочивали. Для діда розчистили її. «Іванов» часто кудись зникав, а потім знову повертався до нової «оселі» то з одягом, то з матрацом. Так тривало поки Володимир випадково не побачив у газеті «Рівне вечірнє» фото «Іванова» — Рачкелюка.
— 17 травня я сказав мамі, що йду гуляти, а сам побіг хлопцям про це розповісти. Ми відразу дістали телефон і набрали «102», — зізнається Володимир.
Григорій каже, що коли дізнався про те, що «Іванов» — убивця, стало моторошно, проте друзі повернулися до діда та вирішили його… сторожувати. «Іванов» пік на вогнищі картоплю, а коли побачив міліціонерів, спробував втекти. Зумів пробігти тільки кілька метрів, як його наздогнали. Петро Рачкелюк зараз перебуває в слідчому ізоляторі.
Мобільники від генерала
25 травня начальник УМВС України в Рівненській області генерал-майор Ярослав Голомша, його заступник Юрій Михальчук та начальник Рівненського райвідділу міліції Петро Єзгор зустрілись із школярами. Вони вручили учневі 9-А класу ЗОШ №6 Григорію Троневичу та семикласнику ЗОШ №14 Володимиру Кучеру грамоти та мобільні телефони — «за надання дієвої допомоги органам внутрішніх справ у виявленні особи, що перебувала в розшуку за вчинення особливо тяжкого злочину».
— Вчинок двох учнів і ці грамоти, які вони сьогодні отримали, дають їм можливість при бажанні мати першочергове право вступити до вищих навчальних закладів системи МВС і в майбутньому обрати професію правоохоронця, — каже Ярослав Голомша.
Мама Володимира Кучера — Ольга від хвилювання не могла вимовити й слова, а мати Григорія Троневича — Олена зізналась, що гордиться тим, що син допоміг міліції розшукати убивцю. До речі, тато юнака служив у «Грифоні», дядько — працював у дозвільній системі, а двоюрідна сестра — у карному розшуку.
