Дивіться виставу про себе

1141 0

Ми у соцмережах:

Дивіться виставу про себе

Не пройшла непоміченою рівнянами минулої п'ятниці у Рівненському облмуздрамтеатрі прем'єра рок-опери Геннадія Татарченка на лібрето Юрія Рибчинського "Біла ворона". До постановки твору, який став класикою — і в театральному, і музичному жанрах, залучили увесь творчий колектив театру. Актори співають і танцюють, а оркестр — уперше не в оркестровій ямі, а на сцені. "Живий" оркестр, — наголошують театрали, — це те, чого точно немає ні у попередніх українських, ані у московській постановці "Білої ворони", яку за іронією долі представили публіці одночасно з рівненською.

Татарченко (1)
Геннадій Татарченко
Змінюються часи, декорації, а історія — повторюється. І в середньовіччі, і зараз можуть висловлювати невдоволення, закидаючи камінням. А серед зграї чорних ворон знайдеться біла, яку готові спалити лише за те, що не така, як усі. Ту саму "Білу ворону" — Жанну д'Арк , яка заради свободи віддає своє життя, в рівненській постановці спектаклю грають дві актриси — Наталія Боярська та Олеся Рекуненко. Свого часу цю героїню з успіхом зіграли поп-співачка Юлія Войс та актриса Наталія Сумська. Все ж найзнаковішою вважається постановка рок-опери у київському театрі ім. І. Франка, після якої тандем Сумська-Хостікоєв із творчого переріс у сімейний. — На той час, коли я запропонував Рибчинському, щоб він створив рок-оперу, вже була фольк-опера "Енеїда", — пригадує Геннадій Татарченко перед прем'єрою "Білої ворони" у Рівному. — Перша постановка "Білої ворони" відбулася в полтавському театрі, потім — у Криму, третя і основна — у театрі ім. І. Франка. Коли режисер Сергій Данченко робив цю постановку, милувався, як підходять Анатолій Хостікоєв і Наталія Сумська одне одному не як актори, а як чоловік і дружина. Головна сюжетна лінія — зради у всіх іпостасях. Що стосується антрепризи Бенюк-Хостікоєв — сильною там була політична лінія, недарма на виставі мене посадили поруч з Катериною Ющенко. А взагалі, ця рок-опера про всіх нас. ворона Намір "оживити" свою "Білу ворону" Геннадій Татарченко має давно. Зізнається, "не було божевільного, хто б це зробив" та хотів би, щоб спектакль показували на телебаченні — тільки б Жанна не була схожою на героїню, яку зіграла Міла Йовович у відомому фільмі Люка Бессона. Бо ліричний підтекст для нього важливіший, ніж політичний. У рівненському варіанті рок-опери жодного пафосу, дорогих обладунків — декорацій та додаткових елементів стільки, скільки дозволяє бюджет. Не претендують, за словами директора театру Володимира Петріва, і на "видатні" голоси — бо "якщо актор не виспіває нотку, то він її дограє". Та й сам сюжет та безперервна дія, що відбувається і на сцені, і в глядацькій залі, ніби приковує погляд. Актори спритно рухаються по сценічних драбинах та виходять до залу. Вперше на сцені, а не в оркестровій ямі, грає оркестр. Диригент Зіновій Крет сам написав оркестровку до "Білої ворони". "Дивіться виставу про себе", — в один голос закликає творча група. Зокрема, спеціально запрошені з Києва режисер Максим Голенко та балетмейстер Максим Булгаков. Водночас, Максим Голенко не заперечує — розумів, що за нинішньої ситуації тема свободи та самопожертви у глядачів асоціюватиметься із Майданом. Але символи, що нагадують про революцію, подаються ненав'язливо. Британські солдати — у камуфляжі зі щитами і в балаклавах, французький народ — кидає бруківку. Король Карл (актор Андрій Куделя), що не тримає свого слова, постає у хутрі, а без одягу майже не відрізняється від блазня. У кожного свої асоціації викликає псевдожертовність повії, що готова замість Жанни згоріти на вогнищі — тільки б очистити своє ім'я. Зрозуміла іронічність єпископа (Віктор Янчук), який на камеру коментує все, що відбувається і насамкінець так символічно продає прах Орлеанської діви — "бо він цінний в усі часи та епохи". Разом із тим, актори демонструють свою універсальність — Станіслав Лозовський (Жульєн) грає на електрогітарі та разом із Ігорем Ніколаєвим (Диявол) танцює степ, Ніна Ніколаєва (Столітня війна) — у хорошому розумінні шокує роковим звучанням голосу. — Це і є європейський підхід — коли актори мають багато талантів, а режисер, за потреби, може їх використати, - додає Володимир Петрів. Геннадій Татарченко напророчив рівненській постановці "Білої ворони" успіх. Натомість про постановку своєї рок-опери у московському театрі імені Джигарханяна (бюджет якої — три мільйони доларів) додав, що підозрює у ній політичний підтекст. До речі, поет Юрій Рибчинський, побувавши на прем'єрі, занедужав — тому і не приїхав до Рівного. Щоправда, каже Володимир Петрів, пообіцяв таки навідатись невдовзі.
Анастасія АДАМЧУК.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також