Якби понад 70 років тому не сталося епопеї з порятунком у Північному Льодовитому океані екіпажу і пасажирів пароплава «Челюскін», затертого арктичними льодами, здається, що звання «Герой Радянського Союзу» все одно рано чи пізно з’явилося б — того вимагала епоха.
Перші герої СРСР породив... авантюризм сталінського Політбюро Пригадаємо історію: у липні 1933 р. за рішенням радянського керівництва була організована північна полярна експедиція на пароплаві «Челюскін», з метою пройти за одну навігацію Північний морський шлях. Очолював її знаменитий учений Отто Шмідт. Незважаючи на авантюризм наміру, він майже вдався: до чергової річниці Жовтневої революції з борта судна відправили радіограму з рапортом про те, що корабель вийшов у Чукотське море і знаходиться за дві милі від чистої води. На жаль, пройти цю невеличку відстань так і не вдалася. Важкі льоди почали зносити пароплав назад, до півночі. Не пристосований до таких умов «Челюскін» вмерз у лід і всю зиму дрейфував у Чукотському морі, поки 13 лютого 1934 р. льоди не розчавили судно. На лід висадилася команда і наукова експедиція, всього 104 особи, серед них 10 жінок і двоє дітей. На допомогу челюскінцям кинули собачі упряжки, трактори, аеросани, дирижаблі, льодоколи — все марно. Надія була лише на авіацію. І пілоти не підвели. Рівно через два місяці польотів у найважчих умовах семеро льотчиків вивезли на материк останніх врятованих. У день, коли вони зійшли з літака у Ванкаремі, пілотам прийшла урядова радіограма: «Захоплені вашою героїчною роботою з порятунку челюскінців. Пишаємося вашою перемогою над силами стихії. Раді, що ви виправдали найкращі надії країни і виявилися гідними синами нашої великої Батьківщини. Виходимо з клопотанням у Центральний Виконавчий Комітет СРСР… про встановлення вищого ступеня відзнаки, пов’язаного з проявом геройського подвигу — звання «Герой Радянського Союзу». Вже 16 квітня ЦВК СРСР встановив звання Героя Радянського Союзу, а 20-го його присвоїли цим семи льотчикам. Першим Героєм став Анатолій Ляпідевський, який дослужився згодом до генеральських погонів. До 1939 р. Герою Радянського Союзу вручали тільки орден Леніна і Грамоту ЦВК. Медаль «Золота Зірка», яка матеріально виражає це звання, була заснована 1 серпня 1939 р. П’ятиконечна зірка із золота важила 21,5 г і кріпилася до прямокутної позолоченої колодочки, обтягнутої шовковою червоною стрічкою. Спочатку це звання присвоювали дослідникам: льотчикам і полярникам. Вперше за військові заслуги його удостоїли бійців, які відзначилися в боях проти японців у районі озера Хасан у 1938 р. і на річці Халхін-Гол. До 1941 р. Героїв було вже понад 600 осіб, п’ятеро — двічі: військові льотчики С. Грицевєц, С. Денисов, Г. Кравченко, Я.Смушкевич, полярник И. Папанін. Звичайно, найбільше золотих зірок вручили в роки Великої Вітчизняної — понад 11000; 104 чоловік одержали їх по дві, а троє — маршал Радянського Союзу Г. Жуков, льотчики А. Покришкін та І. Кожедуб — по три. Після війни тричі Героєм став і ветеран громадянської війни, старий вусатий маршал Семен Будьонний. Нарешті, у 1956 році з’явився перший зоряний «покер»: до 60-річчя з дня народження четверту зірку вручили Жукову, який був тоді міністром оборони. А от серед жінок єдина «двічі героїня» — космонавт Світлана Савицька. У мирні роки одержати Героя можна було, здійснивши подвиг (як правило, при цьому загинути), злітавши у космос або будучи високопоставленим іноземним лідером. Втім, Леонід Брежнєв обійшовся без усього цього. Коли його обрали генсеком ЦК КПРС, «Ілліч другий» удостоїв себе чотирьох зірок Героя за рекордно короткі терміни — близько 10 років. А до того став ще й Героєм Соціалістичної Праці.
Мирну нагороду вручали конструкторам зброї Звання Героя Соцпраці, ідея заснування якого виникла ще в 20-і роки, з’явилося тільки 27 грудня 1938 р., а медаль до нього — «Серп і молот» — у 1940-му. По суті, воно багато в чому нагадує звання Героя Союзу, хіба що не присвоюється іноземцям, що, зауважимо, цілком логічно. Та й сама золота зірка лише трохи відрізнялася зовнішньо: промені були тоншими, у центрі — схрещені серп і молот, важила вона 15,25 г. Відповідно до положення про нагороду, її могли одержати ті, хто «своєю особливо видатною новаторською діяльністю в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі, наукових відкриттів і технічних винаходів проявили виняткові заслуги перед Радянською державою, сприяли підйому народного господарства, науки, культури, росту могутності і слави СРСР». Втім, незабаром виявилося, що найбільший внесок у підйом народного господарства, ріст могутності і слави країни роблять... винахідники зброї. Протягом майже 10 років цієї, за своїм задумом суто мирної, нагороди, удостоювали тільки за заслуги зі створення і впровадження нових зразків озброєння або за трудовий героїзм у роки війни. В історії цієї нагороди є й інші цікаві моменти: першим її удостоїли в 1939 р. Сталіна, а Лаврентій Берія виявився єдиним Героєм Соцпраці, якого цього звання не лише позбавили, але й розстріляли. Тричі Героїв Соцпраці було набагато більше, ніж тричі Героїв Радянського Союзу — 15 чоловік, серед яких багато відомих прізвищ: «батьки» атомної бомби І. Курчатов, Я. Зельдович, Ю. Харитон, К. Щолкін, Д. Сахаров; конструктор космічних ракет С. Корольов; нарешті, 15-й тричі «герой» — останній доперебудовний генсек Костянтин Черненко. Деякі знають, що лідер СРСР Микита Хрущов зібрав колекцію з чотирьох зірок: три — Героя Соцпраці й одна — Героя Союзу. Він, до речі, був у цьому першопрохідником : навіть Сталін відмовився від другої зірки. А от члени Політбюро ЦК КПРС 70-80-х рр. хизувалися, як правило, двома такими нагородами. Зараз у Росії, яка фактично стала спадкоємицею і СРСР, і системи його державних нагород, звання «Герой Росії» замінило «Героя Союзу». До речі, зовнішній вигляд російської медалі «Золота Зірка», розміри і дизайн якої підбирав і затверджував особисто Сталін, залишилися ті ж, тому що виявилися дуже вдалими, лише колодочка стала трибарвною. А от можливість появи нових Героїв Соцпраці росіяни скасували разом із соціалізмом, хоча люди, які раніше одержали це звання, його не позбавлені.
«Зірка» і «Держава» Після проголошення незалежності Україна майже рік не мала своїх нагород, поки 18 серпня 1992 р. Леонід Кравчук не затвердив «Почесну відзнаку Президента», яка довгий час залишалася єдиною «незалежною» регалією. А звання «Герой України» було засновано лише 23 серпня 1998 р. Леонідом Кучмою. Це — найвища відзнака, яка присвоюється, як сказано в Статуті нагороди, «громадянам України (іноземцям її не вручають — Авт.) за скоєння геройського вчинку або видатні трудові досягнення». У першому випадку відзначеному вручають орден «Золота Зірка», у другому — орден Держави. Проводячи аналогію з радянськими званнями, їх можна вважати відповідними Герою Радянського Союзу і Герою Соцпраці. Проте одержати дві й більше «Зірки» або «Держави» у нас не можна. Стати двічі Героєм України вдасться, тільки здійснивши подвиг, а потім відзначившись на трудовому фронті і навпаки. Тобто тричі або чотири Героїв у нас не може бути в принципі. Втім, дві вищих нагороди одній людині теж поки не вручали. З 1998 р. звання «Герой України» визнані гідними 95 осіб, з них четверо — посмертно. Це народний депутат В’ячеслав Чорновіл (2000 р.), президент Карпатської України в 1939 р. Августин Волошин (2002 р.), футболіст і тренер Валерій Лобановський (2002 р.). Всі вони нагороджені орденом Держави. Окремо стоїть молодший сержант-контрактник аеромобільних військ Василь Мельников (2003 р.), який одержав «Золоту Зірку», як сказано в Указі, «за скоєння геройського вчинку ціною власного життя». Під час групового стрибка з парашутом 23 листопада 2002 р. на аеродромі Бородянка під Києвом Василь, який мав за плечами 890 стрибків, помітив, що на висоті близько кілометра його напарник перейшов у неконтрольоване падіння. У вільному польоті Мельников наздогнав друга і віддав йому запасний парашут, а свій відкрити вже не встиг... Статистика визнання того або іншого громадянина Героєм України досить цікава. Візьмемо, наприклад, такий факт, що орденів «Золота зірка» вручено всього вісім, інші — ордени Держави. Першим Героєм України став, через три місяці після заснування звання (до 2 грудня 2002 р. воно називалося відзнакою Президента), інший президент — Національної Академії наук Борис Патон, якому, природно, вручили «Державу». А першу «зірку» одержав 21 серпня 1999 р. льотчик-випробувач АНТК ім. Антонова Олександр Галуненко. Серед її кавалерів — ветерани Великої Вітчизняної: генерал армії Іван Герасимов, полковник у відставці Лука Сушко, людина-легенда Євген Березняк (майор «Вихор»), наш поки єдиний космонавт Леонід Каденюк, льотчик-випробувач Юрій Тишков, начальник УМВС України в Рівенській області (у 2002 р.) генерал Анатолій Француз, який особисто знешкодив банду озброєних грабіжників. Інші 87 героїв і героїнь нагороджені за трудові досягнення. До речі, жінок серед них всього десять (невже жінки працюють гірше за чоловіків? Ось ще одне поле діяльності для борців за рівноправність сильної й прекрасної статей! — Авт.), у тому числі артистки Софія Ротару і Раїса Кириченко, тренер з художньої гімнастики Альбіна Дерюгіна. Ми підрахували, хто ж у нас трудиться «найгероїчніше». Виявляється, у перших рядах — керівники всіх рангів: їх серед нагороджених більше половини; вчених, артистів, спортсменів — 32%, а от робітників — лише 12%. Серед Героїв 39 працюють у промисловості (з них 11 — шахтарі); 22 — аграрії, здебільшого, як вже згадувалося, керівники різних сільгоспфірм; у науці зайняті 11 чоловік; артистів — 5, спортсменів — 3. По одному вчителю, письменнику, художнику, президенту і космонавту. Четверо належать до категорії «та інші»: Августин Волошин, В’ячеслав Чорновіл, колишній спікер ВР Іван Плющ і мер Києва Олександр Омельченко. По регіонах: за Києвом «значиться» 31 Герой України; Донеччина дала 11, Дніпропетровщина — 9, Харківська, Запорізька й Одеська області — по 5, Луганська і Херсонська — по 4, Миколаївська — 3, Вінницька, Львівська, Полтавська, Сумська і Черкаська — по 2, Крим, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Рівенська, Чернівецька, Чернігівська — по 1. Немає поки «своїх» Героїв України на Волині й Тернопільщині.
Пільги — додаються Крім регалій, всім Героям, як «радянським», так і України, призначені пільги. Їх досить багато, ввесь перелік можна знайти в Декреті Кабміну «Про пільги Героям Радянського Союзу і повних кавалерів ордена Слави», Законі «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» й інших документах. Тому назвемо тільки головні пільги. Насамперед вони стосуються пенсії. До неї призначені надбавки: у розмірі двох мінімальних пенсій за віком (зараз — 205,64 грн.) і до 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (зараз — максимально майже 114 грн.). Також Герої нічого не сплачують за «воду, газ і світло», проїзд у громадському міському і приміському транспорті, ліки, виписані за рецептом лікаря, мають право в будь-який момент і безплатно встановити телефон, податкові пільги і, звісно ж, ніколи не стоять у чергах. У разі смерті або загибелі Героя всі витрати на похорон, включаючи віддання військових почестей і встановлення стандартного пам’ятника, бере на себе держава. А дружині й дітям до 18 років виплачується (кожному) одноразова допомога у розмірі 20 мінімальних зарплат (на даний момент — 4100 грн.).
