Поки влада в часи енергетичної кризи безуспішно намагається знайти нові джерела енергії, учень міського ліцею та член гуртка енергозбереження та енерговідтворення Рівенського міського центру творчості учнівської молоді Павло Семенюк винайшов новий реактор, сировиною для якого можуть бути дуже нетрадиційні речі. Щоправда, використовувати винайдений апарат можна переважно на фермах, оскільки навряд чи деінде можна знайти необхідну кількість сировини для нового біогазового реактора — відходів життєдіяльності тварин.
Доводити існування так званого біогазу молодому винахіднику не довелося — давно відомо, що в будь-яких органічних речовинах виникають бактерії, результатом «роботи» яких може стати біогаз — метан. Павло Семенюк це також знав, а тому вирішив спробувати реалізувати теоретичні знання на практиці. Основну частину біогазового реактора складає високий циліндр об’ємом сім кубічних метрів, «огорнутий» тепловою сорочкою (в теплі бактерії «працюють» краще) та пенобетоном — для термоізоляції. Саме туди насипається сировина — рослинні чи побутові відходи, гній, солома, навіть можна використовувати каналізаційні стоки. За умови повної відсутності повітря в циліндрі виникають ті самі бактерії, котрі й виділяють метан. Після цього газ виходить у накопичувач, і коли тиск у ньому стає більшим за атмосферний, спрацьовує датчик, який вмикає компресор. У результаті цього метан перекачується у газгольдер — балон для зберігання газу, а з нього газ вже можна пускати на звичайні газові печі для обігріву. За наявності відповідного обладнання аналогічно можна виробляти й електроенергію. Зрозуміло, що найоптимальніше новостворене джерело енергії можна використовувати в сільському господарстві, де проблема із теплом відчувається особливо. Павло Семенюк вже зробив підрахунки, що пристрій, коефіцієнт корисної дії якого становить 83 відсотки, за наявності півсотні свиней та корів може виробляти за добу до 225 кубометрів газу, з розрахунку, що на невеликій фермі відходи двох свиней та корів дозволятимуть виробляти щоденно два кубометри газу. Загальна маса діючого реактора становитиме 32 тонни, а вартість може бути близько п’ятнадцяти тисяч гривень, які можна буде окупити за декілька років. Не змінюючи принципової конструкції, реактор можна робити і меншими об’ємами. В екологічному плані біогазовий реактор не лише не шкідливий, але й в чомусь корисний — коров’ячі екскременти після обробки в реакторі стають чудовим гноєм для використання на полях. До того ж, біогаз не має, як може здатися, різкого запаху. Через відсутність можливостей натуральний реактор винахіднику поки що збудувати не вдалося, існує лише його діюча зменшена модель. Але ідея вже відзначена на всеукраїнському рівні — нещодавно Павло Семенюк та керівник гуртка Олександр Міхневич повернулися з Києва, де проект біогазового пристрою переміг у секції «Юні техніки та дослідники — промисловості та сільському господарству» на Всеукраїнському тижні науки, техніки, винахідництва та раціоналізаторства. Цілком можливе й отримання патенту на винахід, щоправда, спочатку потрібно переконатися, чи не існує в світі аналогічних приладів.
