Пулітцерівська премія — найвища нагорода, яку може одержати американський журналіст. Вона вручається з 1917 року. У 1932 році її одержав кореспондент The New York Times у Радянській Росії Уолтер Дюранті. Декілька років тому впливові україно-американські організації закликали позбавити Дюранті цієї нагороди, оскільки його репортажі були необ’єктивними. Для перевірки цих обвинувачень газета найняла професора історії Колумбійського університету, який підтвердив, що претензії до Дюранті обгрунтовані.
Як з’ясувалося, свої статті Дюранті повністю базував на радянських пропагандистських матеріалах. Дюранті «не помітив» голодомору в Україні, який вбив мільйони людей у 1932-1933 роках. Більше того, коли в США з’явилися перші публікації про голод, який старанно приховувався радянською владою, Дюранті спростовував їх. Необхідно додати, що Дюранті — був єдиним кореспондентом західних видань, який мав допуск у Кремль і мав можливість брати інтерв’ю у радянських лідерів. Його колеги-кореспонденти рекомендували йому не сваритися з радянським керівництвом, щоб не позбавляти світ доступу до інформації. Цю колізію Дюранті докладно описав у своїх мемуарах. Ще жодного разу журналіст, нагороджений Пулітцерівською премією, не позбувався її. Єдиним винятком став випадок, що стався в 1981 році, коли кореспондент газети The Washington Post Дженет Кук добровільно повернула свою премію в оргкомітет. Раніше Кук звинуватили у фальсифікації її сенсаційної статті про п’ятирічного наркомана.
