Як з’ясувалося, свої статті Дюранті повністю базував на радянських пропагандистських матеріалах. Дюранті «не помітив» голодомору в Україні, який вбив мільйони людей у 1932-1933 роках. Більше того, коли в США з’явилися перші публікації про голод, який старанно приховувався радянською владою, Дюранті спростовував їх. Необхідно додати, що Дюранті — був єдиним кореспондентом західних видань, який мав допуск у Кремль і мав можливість брати інтерв’ю у радянських лідерів. Його колеги-кореспонденти рекомендували йому не сваритися з радянським керівництвом, щоб не позбавляти світ доступу до інформації. Цю колізію Дюранті докладно описав у своїх мемуарах.
Ще жодного разу журналіст, нагороджений Пулітцерівською премією, не позбувався її. Єдиним винятком став випадок, що стався в 1981 році, коли кореспондент газети The Washington Post Дженет Кук добровільно повернула свою премію в оргкомітет. Раніше Кук звинуватили у фальсифікації її сенсаційної статті про п’ятирічного наркомана.
