Вдруге відмовивши приватному підприємству, яке хоче видобувати граніт на Сарненщині, депутати обласної ради збираються поїхати до кар'єру і пересвідчитися, що там немає бурштину. Раптово закінчилася щедрість обранців і щодо фірм, які безпосередньо претендують на рівненський бурштин.
Депутати поїдуть у кар'єр
Старий гранітний кар'єр, що поблизу Клесова на Сарненщині, намагається отримати у користування «Соснівський гранкар'єр» — підприємство, зареєстроване у Клесові у 2015 році. У грудні рада відмовила йому в наданні погодження. Тож на повторний розгляд на сесію у березні до Рівного клопотати вже приїхала заступниця голови Клесівської громади Тетяна Коханевич. Переконувала обласних депутатів, що у граніті бурштину апріорі не може бути, натомість громада отримає понад сотню робочих місць, чималі податки у місцевий бюджет та інвестиційну програму.
Голосували за питання депутати двічі: коли за першим разом кількох голосів забракувало, голови фракцій пішли радитися, але після перерви замість погодити видобуток граніту пристали на пропозицію радикала Володимира Ковальчука — поїхати у Клесів і перевірити, чи нема у гранкар'єрі бурштину.
Тетяна Коханевич обурилась:
— Як ви будете людям в очі дивитися, коли не знайдете у гранкар'єрі бурштину? А хто компенсує громаді 300 тис. грн., які ми недоотримаємо за цей квартал через ваше рішення?
Зазначимо, що «Соснівський гранкар'єр» офіційно зареєстрований на дніпрянина Віталія Баша і має 1000 гривень статутного капіталу. Пан Баш, відповідно до інформації з держреєстрів, є бізнес-партнером Олександра Ярославського, одного з десятки найбагатших людей країни.
На бурштин претендували волинські «старателі»
У листопаді та грудні обласна рада надала погодження на видобуток бурштину одразу трьом фірмам: «Ред-Мет», «Інклюз-8» та «Санкамян». Депутати голосували навіть по два рази під крики активістів, а дехто, не встигнувши натиснути «за», ще й писав заяви, щоб долучили їхні голоси. Щедрість депутатів пояснювали тоді просто — зазначені фірми пов'язані з представниками БПП та «Батьківщини». Окрім того, говорили навіть, що депутатам за голоси «подякували».
ТзОВ «Сонячне сяйво і К» у список фаворитів поки що не увійшло. Підприємство подало клопотання до Держгеонадр, щоб викупити на аукціоні спецдозвіл на геологічне вивчення та дослідно-промисловий видобуток бурштину на 706 гектарах поблизу села Берестя Дубровицького району. Але обласна рада відмовила.
Свою згоду не дала екологічна комісія, яка збиралася за годину до сесії. На ній заявили, що відмова — тимчасова. Мовляв, потрібно детальніше вивчити документи, підприємству укласти інвестиційну угоду з місцевою сільрадою і взагалі краще клопотати не про геологорозвідку, а одразу про видобуток.
Те, що ТзОВ «Сонячне сяйво і К» зареєстроване торік у Бересті і має 1000 грн. статутного капіталу, депутатів цікавило найменше. Бо ж попередні фірми, яким рада дала погодження, більшими напрацюваннями теж не могли похвалитися.
«Сонячне сяйво і К» належить двом волинянам та трьом львів'янам: Андрію Дубровському, В'ячеславу Ковалю, Михайлу Кушніру, які є співзасновниками кількох «бурштинових» підприємств на Волині, зокрема, «Першої волинської старательської артілі», а також лікарю Богдану Паленичаку та його дружині Ларисі. Остання — родом із самого Берестя і має там чотири гектари «бурштинового» паю, на якому, зокрема, і хотіла працювати фірма.
Алла САДОВНИК.
