Приводом для спілкування двох письменників став вихід двох романів. У Жадана світ побачив далеко не перший великий твір «Ворошиловград» про модного політтехнолога, який із мегаполіса повертається на «малу батьківщину». А ось Ірванець показав свій лише другий роман «Хвороба Лібенкрафта». Цей твір, за словами письменника, відрізняється від «Рівне/Ровно», мовляв, перший роман був «веселішим». Хоча «Хвороба Лібенкрафта» також є «антиутопійною» і написана у дусі «альтернативної історії» — у недалекому апокаліптичному тоталітарному майбутньому одне з міст вражає загадкова хвороба, яка виявляється у червоних цяточках на повіках і символізує інакомислення. Як розповідає сам Ірванець, роман є справді похмурим. Проте його вже хвалять колеги. Зокрема, давній друг Юрій Андрухович назвав роман єдиним за декілька років твором, «від якого я не зміг відірватися».
Власне, сама презентація нагадувала «парад компліментів». Ірванець хвалив Жадана за його прозу (»це дуже гарне письмо”) та поезію (”Жадан у своєму поколінні, можливо тому, що його покоління немає”). А молодий харків’янин, у свою чергу, називає Ірванця «поетичним батьком». І супроводжувалося все це «смачними» матюками, якими, як відомо, рясно насичена творчість Жадана — у віршах, у новому романі тощо.
Презентацію у Рівному Олександр Ірванець проводив «з коліс» — він щойно приїхав з форуму видавців у Львові, а наступного дня вже мав їхати у Будапешт.
