В минулих числах «РВ» ми вже друкували думки людей щодо конфлікту, який виник між диригентом камерного оркестру Петром Товстухою та директором філармонії Святославом Мельничуком. Взаємні образи двох відомих у місті людей мали певний резонанс — ті, хто шанує класичну музику, переважно люди творчі, а тому не соромляться висловлювати свої думки. Сьогодні ми друкуємо лист одного з постійних відвідувачів органного залу, що був надісланий на адресу філармонії та переданий в редакцію її працівниками.
Камерний оркестр Рівенської філармонії дійсно «збурює» останнім часом публіку. Однак все менше творчими успіхами (за винятком деяких заходів), а все більше навколомузичними справами. Диригент оркестру Петро Товстуха починає штучно створювати проблеми, ставлячи свої амбіції на перше місце. Свідченням цього є так званий відкритий лист до громадськості, в якому в усіх можливих та неможливих гріхах звинувачується директор філармонії Святослав Мельничук, навіть вимагається його звільнення. Звичайно, в роботі будь-якого керівника є свої недоліки. Є вони й у діяльності пана Мельничука, причому відомі вони в Рівному багатьом. Але зараз про п. Товстуху. Прийшовши в Рівенську філармонію, Петро отримав оркестр з традиціями та рівнем, які створювали такі майстри своєї справи, як Депо, Галатенко. Одразу з його ініціативи почалась «смертельна боротьба» з керівництвом філармонії. Останнім часом Товстуха взагалі почав ставитись до оркестру як до своєї власності: хочу — роблю, хочу — не роблю, хочу — примушую, хочу — не примушую, хочу — їду, хочу — не їду. До речі, про конкурс «Нове виконавство». Навіщо цей конкурс — не знають, мабуть, і самі організатори. Останній раз на концертах були присутні 20-30 чоловік, в основному родичі учасників. Чи варто ради цього орендувати -залу, витрачати великі, хоч і спонсорські, кошти, змушувати вивчати нові партії та брати участь цілий оркестр протягом тижня-місяця — велике питання. Щодо особистих інтересів, то п. Товстуха теж їх витримує. Так, всі концерти камерного оркестру останнім часом веде теперішня дружина п. Товстухи, а рівень ведення далекий від високого. Зробивши заручниками своїх амбіцій музикантів оркестру, диригент дійшов до того, що запропонував оркестрантам зробити демарш та написати заяви на звільнення. Пан Петро, маючи завдяки своєму відомому батькові фінансову незалежність, зовсім не подумав про сім’ї музикантів. Але така дрібниця, як зарплатня оркестрантів в боротьбі з керівництвом філармонії мало турбує диригента. Неодноразово доводилось чути від музикантів та глядачів про те, що кількість концертів уже шкодить їх якості. Якраз навпаки, в гонитві за кількісними показниками концертів (інколи по три в тиждень) диригентом був принесений в жертву рівень виконання. Приємним винятком було звучання оркестру під час приїзду в Рівне львівських композиторів Скорика та Ланюка. Однак у цьому випадку за пультом стояв інший диригент. Так що, пане Товстухо, камерний оркестр у Рівному існував, існує і буде існувати, а з вами чи без — це вже інше питання. А шантажувати громадськість своїм від’їздом з Рівного — це просто аморально та не гідно людини, що претендує на звання борця за справедливість. Взагалі дуже шкода, що виникла така ситуація в творчому середовищі філармонії. І як завжди, найбільш постраждалими залишаться слухачі. В кінцевому підсумку, і оркестр, і філармонія, і, врешті-решт, сама музика існує заради людей і для людей. Прошу згадати про це не всіх учасників конфлікту.
