Хто їстиме нашу картоплю?

3653 0

Без цієї сільськогосподарської культури важко уявити будь-який стіл в українській родині. А що вже говорити про Рівенщину, земля якої найбільш придатна для вирощування картоплі. До того ж, чи не кожна сім’я в нашій області вважає за обов’язок чи необхідність поратися на своїх земельних ділянках, за що квітень і травень традиційно називають «картопень».

Сільськогосподарські підприємства усіх форм власності розпочали в Україні садіння картоплі й станом на перше квітня засадили понад 50 тисяч гектарів. У той же час у нашій області картоплю садити розпочали тільки з цього тижня. І ось чому. — Був тиждень перед Великодніми святами, була поминальна неділя, — розповідає заступник голови облдержадміністрації Олександр Чуприна. — Люди в такий період зазвичай не працюють на землі. А картоплю в нашій області вирощують тепер переважно в малих приватних і підсобних господарствах, управління сільського господарства облдержадміністрації керувати ними не може і не буде. Не ті часи. Наше завдання тепер — сприяти сільгоспвиробнику, давати йому поради, зокрема із сортопоновлення та захисту рослин. Не робиться в нашій області й державних закупівель картоплі — все, що вирощують, люди використовують на власний розсуд. Не тільки картоплю, навіть земельні паї за ящик горілки почали продавати — що поробиш, іде трансформація земельних відносин. Як вважає Олександр Чуприна, порівнювати те, що є зараз, із тим, що було колись, неможливо — в області залишилось лише декілька великих сільгосппідприємств і 90 відсотків картоплі та овочів вирощується у малих та підсобних господарствах, які не звітують аграрним чиновникам. Все ж управління сільського господарства володіє інформацією про минулорічний урожай картоплі. Виявляється, торік селяни області на 71 тисячі гектарів зібрали майже мільйон тонн картоплі (десь по 900 кілограм на кожного мешканця Рівенщини). Цього року теж планують зібрати не менше. Якщо… нашу картоплю не з’їсть хтось інший — наприклад колорадський жук. — В межах області колорадський жук залишається найнебезпечнішим шкідником картоплі та помідорів, — розповідає спеціаліст державної станції захисту рослин Павло Латко. — Якщо створюються сприятливі умови, то за одне літо самка жука може дати три покоління, що становитиме 80 мільйонів особин, які здатні знищити 100 тисяч кущів картоплі на площі 2 гектари. За даними осінніх грунтових розкопок чисельність колорадського жука становить 3 особини на метр квадратний, що значно вище багаторічних значень. Тому на весні-влітку цього року на Рівенщині очікується висока чисельність та шкодочинність жука. За словами Павла Латка, другою небезпекою для картоплі, яка вирощується в приватному секторі, може стати хвороба фітофтороз. Існуючий запас інфекції дає підстави зробити невтішний прогноз щодо розвитку хвороби, яка може за декілька днів знищити рослину. Спеціалісти державної станції захисту рослин Рівенської області розробили прогноз та рекомендації з цього приводу. Щоправда, обмежений наклад (всього 500 примірників) цієї брошури навряд чи дозволить всім фермерам чи господарям ознайомитися з думкою науковців. Турботи про захист майбутнього врожаю тепер цілком лягли на плечі самих селян. Як, до речі, і турботи щодо сортопоновлення культур. — Для того, щоб одержувати стабільно високі урожаї картоплі, слід вчасно проводити сортозаміну та сортопоновлення, — переконаний начальник обласного центру експертизи сортів рослин Святослав Ткачук . — Багато хто з читачів зустрічав такий термін, як «вироджування картоплі», тому варто пам’ятати, що в наших умовах сортопоновлення (придбання елітного посадкового матеріалу в спеціалізованих магазинах) потрібно проводити не пізніше, ніж через 6-7 років. Багато хто з городників-любителів проводить сортовивчення на своїх присадибних ділянках, висаджуючи по декілька сортів картоплі поряд і за одержаними восени урожаєм відбирає кращі сорти для умов своєї місцевості. Це досить мудре і правильне рішення. Як повідомив Святослав Ткачук, незважаючи на те, що сезон садіння картоплі у розпалі, особливого ажіотажу з попитом на нові сорти його центр експертизи не відчув. Що і не дивно — незважаючи на те, що центр може продавати за прийнятною ціною елітні сорти у будь-яких кількостях (навіть кілограм-другий), за новинками селекції не поспішають. Раніше колгоспних агрономів збирали, їм розповідали про нові сорти, тепер такого не практикують. А фермер, який одночасно і бухгалтер, і агроном, і механізатор, просто не має часу звернутися до фахівців. У випадку із сортопоновленням, як і захисту рослин, відповідальність лягає на самого городника. Йому потрібно докласти максимум зусиль, щоб вберегти свою картоплю — і від шкідників, і від виродження. Щоб не з’їв її хтось інший.

Ворог №1 Раніше нікому не відомий картопляний листоїд, який жив на диких видах пасльонових рослин у США та Мексиці, після введення в культуру картоплі перейшов на цей вид і у 1859 році повністю знищив насадження її в штаті Колорадо, за що і отримав назву колорадський жук. Починаючи з 70-х років позаминулого століття, колорадського жука неодноразово завозили з продовольчими культурами в різні країни Європи, але там його успішно ліквідували. Під час першої світової війни шкідника завезли у Францію, і до 1922 року він розмножився настільки, що знищити його було неможливо. У 1935 році жук активно поширився по всій Європі. На території Радянського Союзу його вперше виявили у 1949 році у Львівській області.

Коментарі

Залиште вiдповiдь

Читайте також