Гаряча вода — не розкіш?

2012 0

Ми у соцмережах:

Гаряча вода — не розкіш?

Перше травня — це не лише червона дата в календарі. Кожного рівнянина, незалежно від його політичних уподобань, ця дата не зможе залишити байдужим. І ось чому — саме після травневих свят стане відомо, зможуть вони користуватися гарячою водою чи ні. Точніше, керівники «Комуненергії» повинні вирішити за мешканців міста — бути чи не бути рівнянам влітку з гарячим водопостачанням.

Просте, здавалося б, на перший погляд, запитання про гарячу воду в квартирах городян викликає низку аргументованих, але неконкретних відповідей з вуст керівників теплопостачальних організацій. Говорять про недостатній рівень оплати з боку населення за вже отримані послуги, про заборгованість перед постачальниками газу та електроенергії. А на круглому столі, що відбувся нещодавно у Києві, з боку «тепловиків» пролунав просто «вбивчий» аргумент: виявляється, нашому народу не потрібен такий «сервіс». Ось так! «Не доросли» ми ще до гарячої води. Здається, на 13-му році незалежності ми навчилися розбиратися у власних правах і відстоювати їх. У тому числі — право на достойне життя. У тому числі — на чисте обличчя. Безумовно, що до ідеалу ще далеко, але, напевно, до чого-до чого, а до забезпечення гарячою водою українці вже «доросли» давно. Інша справа, що на перешкоді цьому стоять керівники майже 600 із існуючих у країні дев’ятисот теплокомуненерго, які вперто вважають — «не доросли». При цьому керівники користуються, мабуть, імпортними водонагрівачами. Але більшість населення не може собі дозволити «таку розкіш». А тому є клієнтом «Комуненергії», тобто змушена очікувати від неї гарячої води як милості. Рівнянам у цьому питанні дещо «пофартило» — гріє душу надія на ефективність розрекламованої теплоелектроцентралі, яка забезпечить третину міста гарячою водою. Зрештою, Рівне минулого літа було не «найхолоднішим» містом, якщо брати до уваги вміст водопроводів. Але минулого року найменше пощастило мешканцям Волинської, Закарпатської, Сумської та Чернівецької областей. Там більшість підприємств теплокомуненерго відмовилось укладати з «Газом України» договори на поставку газу для вироблення гарячої води. На відміну від них, про населення потурбувалися комунальники у Дніпропетровській, Львівській та Київській областях, де майже всі підприємства теплокомуненерго замовили газ для літніх потреб. «Тепловики»-рівняни поки що вирішують — замовляти газ чи ні, про їх рішення стане відомо після першого травня. Щоб виробити гарячу воду, потрібні й газовики, які постачають теплокомуненерго газ для того, щоб підігрівати воду до необхідної температури. І парадокс ситуації полягає у тому, що саме вона, далека від Рівного столична газова компанія, наполягає на включенні гарячої води до переліку стандартних послуг теплоенергетиків. Виникає питання — навіщо це газовикам? А справа у тому, що компанія «Газ України», яка є єдиним постачальником блакитного палива комунальникам, вже давно дотримується соціально орієнтованої політики ведення свого бізнесу. Це означає, що для населення нею створений режим найбільшого сприяння. Так, газові тарифи штучно занижуються для того, щоб звичайні громадяни могли їх оплачувати. А сама компанія відстоює права громадян перед комунальними підприємствами, які бажають зменшити собі обсяги роботи за рахунок бездіяльності влітку. Ще три роки тому кількість теплокомуненерго, що виявляли справжню турботу за мешканців своїх міст, заледве дотягувала до півтори сотні. Але вже у 2002 році, під впливом компанії «Газ України», вони почали змінювати свою соціальну політику. Результат не забарився, і їх кількість зросла до 200. А минулий рік взагалі засвідчив «приріст» списку ще на сто теплокомуненерго. Керівники ДК «Газ України» пригадували, як змінювалася психологія «тепловиків»: від «для чого це нам?» до «нам це потрібно!». Заступник голови Ради директорів «Газу України» Івана Варга стверджує, що керівники теплокомуненерго не виявляють належної турботи про мешканців своїх міст. «Нашій компанії мало не силою доводиться переконувати «тепловиків» у необхідності забезпечувати населення гарячою водою. Це ж соціальна сфера! Чому ж тоді «тепловики» впираються? Бо для того, щоб укласти договір «на гарячу воду», ТКЕ повинні виплатити борги минулих років. А вони їх не поспішають виплачувати», — пояснює Іван Варга. «Газ України» пішов комунальникам назустріч і ставить перед ними завдання-мінімум: оплачувати стовідсотково хоча б поточне споживання газу і надати до 1 травня графік виплати заборгованостей за минулі роки. Інакше мешканці їх міст не відчують усіх переваг гарячого водопостачання. І якщо в опалювальний період боржники-тепловики могли заховатися за населення (згадаймо, як цієї зими у Львові та Луганську на вулиці вийшли замерзлі люди), то напередодні літа стало зрозуміло, що в країні спостерігається «соціальний саботаж» з боку теплокомуненерго. Проте факт залишається фактом: ще не всі керівники ТКЕ цінують і поважають людей, які живуть з ними в одному місті. Сьогодні газовиків України найбільше турбують відмови і небажання окремих теплокомуненерго постачати гарячу воду населенню. Проте «Газ України» не складатиме рук і продовжить проведення соціально-просвітницької роботи серед «тепловиків», яка вже другий рік поспіль дає позитивний результат. Перефразовуючи вислів «театр починається з гардероба», можна сказати, що «цивілізоване життя починається з гарячої води».


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також