Хто поклав гроші в офіцерський кітель Дубинецького?

Майже шість років тривають суди над підполковником обласного управління Державтоінспекції Володимиром Дубинецьким, якого звинувачують у хабарництві. На початку 2009 року нібито до п. Дубинецького, на той час інспектора з особливих доручень відділу автомобільно-технічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи, прийшов мешканець Острозького району...

На початку 2009 року нібито до п. Дубинецького, на той час інспектора з особливих доручень відділу автомобільно-технічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи, прийшов мешканець Острозького району з проханням зареєструвати "Лексус", який він купив. У відповідь нібито підполковник назвав суму винагороди за таку послугу. Власник дорогого авто платити цю суму не збирався і попрямував, як стверджували тоді правоохоронці, в СБУ. Там спланували операцію на 28 січня, дали в руки автолюбителю марковані спеціальною фарбою гроші, щоб він розрахувався ними з Дубинецьким. Під управлінням СБУ на початок операції чекав уже спецпідрозділ. З кишень мундира Дубинецького, який висів у його службовому кабінеті в управлінні ДАІ на вул. С.Бандери у Рівному, тоді було вилучено 5 тисяч доларів та 10 тисяч гривень. Вів цю справу Олексій Парфенюк, який на той час був слідчим з особливо важливих справ прокуратури Рівненської області. Затриманий даішник пробув два місяці у СІЗО, а тепер ходить на судові засідання, намагаючись довести, що він не винний. Тим часом його дружина Анжеліка Дубинецька стверджує, що її чоловіка підставили, а справу сфабрикували.

Анжеліка Дубинецька

— Слідчий прокуратури Олексій Парфенюк підставив мого чоловіка. Тільки тому, що йому хотілося підвищення. Після розкриття цієї справи його призначили прокурором Корецького району, а зараз він уже в Генпрокуратурі. Усі докази, які свідчили, що мій чоловік невинний, було знищено. Так, під час затримання та одержання хабара, який помістили у кітель, що висів у шафі, знімали відео. Воно якимось чином з матеріалів зникло. Олексій Парфенюк підробив документи до справи, у нас є докази, але на це суди не зважають, а на поріг прокуратури мене взагалі не пускають. Того дня, 28 січня, я не могла додзвонитися ввечері до чоловіка, запідозрила погане. А після дев'ятої вечора до будинку приїхали чоловіки у трьох авто на обшук. Погрожували викликати спецпідрозділ і вибити вікна та двері, я й впустила. Подзвонив також чоловік з чужого телефону і дав зрозуміти, що краще мені не противитися. Під час обшуку забрали 35 тисяч гривень, які не були сховані, лежали зверху. Хоч я й пояснювала, доводила, показуючи свої записні книги, що це — виручка, адже я підприємець, продаю зимовий одяг. Також 9 тисяч гривень забрали з серванта, кошти були відкладені на навчання старшої доньки. Вилучили ще документи, ключі від авто. Незабаром все віддали, а ось гроші Олексій Парфенюк залишив, незважаючи на те, що я постійно зверталася до нього з письмовими заявами, що це мої особисті кошти і до справи чоловіка не мають жодного стосунку. Парфенюк не вніс вилучені кошти, які не були речовими доказами у справі, як цього вимагає законодавство, на депозитний рахунок банку, а залишив собі. 16 травня 2009 року, це була субота, Олексій Парфенюк викликав до себе і сказав писати розписку про те, що він повернув гроші. Я написала під диктовку, розписалася. Думала, зараз отримаю свої гроші, а він розсміявся і сказав, якщо буду "рипатися", моєму чоловікові, який тоді час від часу лежав у лікарні, "вколють". Я розповіла про це сусідові, який мене тоді возив до прокуратури, та другові (без цих двох людей на той час ні на які зустрічі ніколи не їздила), але більше нікуди не зверталася через страх за чоловіка. Життя моєї родини практично розбите. Шість років у суди лише ходимо. Часом по три засідання на день. У чоловіка у СІЗО почалися проблеми зі здоров'ям. Тоді його вперше доставили у лікарню з передінфарктним станом. Його тоді восьмеро есбеушників охороняли, ніби він вбивця який. Після коронарографії правоохоронці повиймали усі трубки, взяли попід руки і поволокли. Він навіть одягтися сам не міг, я допомагала. Після цього випадку у нього ногу тягне постійно. Нині у чоловіка передінфарктний стан. А батько його не витримав. Помер від інсульту, дізнавшись, що сина за таке судять. Його ж син у люди сам вибивався, він був простим хлопцем із села. Влада змінилася, і я вирішила, що мовчати більше не буду. Хоча, якщо чесно, дуже переживаю за свою сім'ю. Справа чоловіка нині на завершальному етапі розгляду. Але я бачу, що судді та прокуратура після революції не змінилися. Ми потрапили у замкнене коло. Оскільки Олексій Парфенюк нині у Генпрокуратурі, працює заступником начальника другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ, проти нього обласна прокуратура не хоче порушувати жодної справи. Я пишу, що у мене практично відібрали 44 тисячі гривень, а мені приходить відписка — складу злочину у цьому немає. Виходить, що 5 тисяч доларів (на той час — 40 тисяч гривень) — це злочин, а привласнення 44 тисяч гривень — ні? Ми пишемо, що матеріали кримінальної справи було сфальсифіковано — та ж сама відповідь. Причому жодну заяву не вносять в Єдиний реєстр досудових розслідувань, як цього вимагає новий КПК. І оскаржити у суді ми це не можемо, оскільки всі судді — або колишні прокурори, або мають родичів у прокуратурі. Суд своїми ухвалами відмовляє нам у розгляді справ про відмову прокуратури. Додам також, що "Лексус", який би мав бути речовим доказом у справі, власнику повернули дуже швидко. Він це авто вже й встиг продати.

— Володимир робив копії справи, коли її мали передавати до суду і дали йому на ознайомлення. При справі був перелік документів, які прикріплені до неї. Але до суду потрапив вже інший перелік, з якого був вилучений відеозапис, що був не на користь слідчого Олексія Парфенюка. Слідчий визнав, що він дав вказівку змінити документи. Ми подали заяву про підробку матеріалів кримінальної справи, але прокуратура навіть не внесла її до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Хоча нинішній КПК передбачає, що заяву спершу вносять до Єдиного реєстру, а тоді лише беруться розслідувати. З прокуратури ж приходять відповіді, що складу злочину нема, тобто виходить, що вони розслідують справу до того, як вносити у Єдиний реєстр. Нам вдалося через звернення до УМВС добитися, аби прокуратура розпочала розслідування факту підробки документів. Слідчий Родюк надсилав запит до СБУ із запитанням, чи був відеозапис у справі. СБУ відповіла, що так. Але слідчий навіть не взяв цього до уваги. Коли ми вимагали провести експертизу документів: тих, ксерокопію яких мав підсудний, та тих, які потрапили до суду, аби звірити підписи слідчих, що підписували протоколи — Родюк підробив відмову двох людей давати свої підписи на проведення експертизи. Обидві заяви — друковані і не підписані. І суд каже, незважаючи на наші докази — відеозапису у матеріалах справи не було, тому його до уваги брати не будуть. А сам відеозапис для нас важливий. На ньому видно, що Володимир був не у тому кітелі, в якому знайшли підкинуті гроші. Якщо на руках і була фарба, то тому, що він вітався з власником авто, який нібито давав цей хабар. Перекласти ж гроші в інший кітель, якби справді підсудний брав хабар, він не встиг би. Він зайшов з вулиці, пішов до свого кабінету і звідти одразу вийшов у коридор. На порозі його й затримали. Часу перекласти гроші, якби він їх мав, не було. Неправда, що працівників СБУ хтось не пускав усередину. Анжеліка писала заяви і до обласної прокуратури, і до Генпрокуратури, що Олексій Парфенюк не повернув їй 44 тисячі. Прокуратура відповідала, що Анжеліка не надала достатньо доказів. Це ж абсурд! Вони мали зареєструвати заяву, а вже справа слідчого шукати докази, а не потерпілої. Практично неможливо порушити проти працівників прокуратури кримінальної справи.

— Нині кримінальна справа розглядається у Рівненському міському суді, усі скарги на дії чи бездіяльність органу досудового розслідування мають право бути оскаржуваними у суді. Водночас прокуратура області також розглядала скарги на дії слідчого прокуратури, що розслідував цю кримінальну справу. Порушень закону не встановили. Судовий розгляд триває із 2010 року у зв'язку з тим, що вирок оскаржувався у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Тепер справа на новому судовому розгляді, вже тривають судові дебати. Державний обвинувач продовжує наполягати на позбавленні волі підсудного до 7 років.

— Слова Анжеліки Дубинецької — нахабний наклеп. Вона зайшла у глухий кут, бо суди не виносять виправдувального вироку її чоловікові, бо справа добре розслідувана, от вона і зводить зі мною рахунки. Вона хоче зганьбити мою репутацію, бо знає, що мене ніхто на хабарі ніколи не візьме. Через п'ять років згадала про гроші, які нібито я присвоїв. Люди, які мене знають, скажуть, що не в моєму характері такі вчинки. І точно вже не в її просто так віддати таку суму. Усі докази свідчать проти нього. Суди мали би винести вирок за три місяці. Дивно, що справа тягнеться вже п'ять років. Відеозапис нікуди не дівся. Навіть у мене на комп'ютері є копія — три годин зйомок. Фарба на руках Володимира Дубинецького була. Справа доведена. А за наклеп, якщо він зашкодить моїй гідності та репутації, я подаватиму на Анжеліку Дубинецьку до суду. І нехай не ображається на великі суми у позовній заяві.