Дивне запитання, адже минуло неповних сім місяців після останніх виборів міського голови Рівного. Однак події в нашій державі відбуваються так швидко, що перестаєш дивуватися.
Згадайте, лише місцеві вибори 2015 року були у нас плановими. Тоді як всі інші вибори в Україні в останні роки були тільки достроковими. Сьогодні, коли рівень громадського невдоволення владою починає знову «зашкалювати», у великих політиків зі столиці з’являється бажання швиденько впровадити децентралізацію і під цю реформу провести місцеві вибори. Таким чином центральна влада спробує продовжити життя нинішній Верховній Раді та спрямувати енергію сотень тисяч активістів в інші напрямки, подалі від центру Києва.
Принаймні лише майбутніми достроковими виборами можна пояснити ту шалену підготовчу роботу, яку ведуть сьогодні місцеві політичні сили та, що навіть важливіше, групи впливу, які їх підтримують.
Отже, ключова виборна посада в області – міський голова Рівного. Її вже третю каденцію займає Володимир Хомко. Попри те, що його становище як очільника міста сьогодні є як ніколи міцним, ситуація у пана Хомка не набагато краща за “губернаторську». Річ у тім, що він не має більшості в міській раді. До речі, й ніколи її не мав. Однак наша супердемократична Верховна Рада прийняла закон «про партійну диктатуру», згідно з яким можна без зайвого галасу та обговорення забирати мандати в тих депутатів місцевих рад, які не будуть виконувати вказівки центру. Враховуючи той факт, що більшість в нашій міській раді - за опозиційними політичними силами, а голова облдержадміністрації в нас від БПП і був відкрито підтриманий рівненським міським головою, останній стає автоматично супротивником усіх опозиційних сил. Тобто у разі дострокових виборів перемогти Володимиру Хомку буде набагато важче, ніж у 2015 році.
Хто ж може стати його конкурентом? Враховуючи, що «з нуля» кандидати вже не встигають «розкрутитися», потрібно проаналізувати тих діячів, які вже є сьогодні в Рівному.
Після того, як з політичного горизонту обласного центру зник Дмитро Якимець, найбільш відомим опозиційним політиком залишається Святослав Євтушенко. Він добре знає проблеми обласного центру, рішення Володимира Хомка, які можна жорстко критикувати, має своє бачення вирішення проблем міста. При цьому має дуже незначний антирейтинг при доволі непоганій популярності. Серед мінусів можна назвати лише один – за ним не помічені серйозні групи впливу, що могли б профінансувати його передвиборчу кампанію.
Як не дивно, ще одним з реальних кандидатів на посаду міського голови місцеві аналітики називають діючу заступницю пана Хомка – Галину Кульчинську. Звісно, своєю посадою вона зобов’язана йому, однак і в неї є серйозні мотиви спробувати свої сили в боротьбі. Річ у тім, що Галина Кульчинська не тільки заступник міського голови з гуманітарних питань, а й голова міської організації «Батьківщини» та депутат міської ради від цієї ж політичної сили. Поки лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко наводила лад у фракції у Верховній Раді, боролась на дострокових виборах до місцевих осередків, у енергійної блондинки просто не доходили руки до місцевих «батьківщинників», які почувалися доволі комфортно. Однак сьогодні є всі прикмети того, що Юлія Тимошенко вже закінчила свій «посткачанівський» цикл і починає наводити лад в обласних та міських організаціях своєї політичної сили. Враховуючи той факт, що «Батьківщина» стає суперопозицією, доведеться і пані Кульчинській згадати, що вона, як дисциплінований партієць, мусить виконувати вказівки голови.
Звісно, уявити сьогодні чинного заступника міського голови на чолі мітингу біля обласної адміністрації під гаслом «Геть ставленика Порошенка - Муляренка» важко. І все-таки, «якщо партія скаже - треба», то що залишиться відповісти? Враховуючи той факт, що в будь-яких місцевих кампаніях тепер «Батьківщині» доведеться брати найактивнішу участь і критикувати, критикувати і ще раз критикувати владу, навряд чи це зможе зробити на міському рівні хтось краще за пані Кульчинську.
Але поки що про цих кандидатів можна говорити як про можливих і з певними застереженнями. В той же час є ще один діяч в обласному центрі, який вже розпочав свою кампанію. Це – Тарас Максименко. Так, він займає доволі скромну посаду начальника міського управління культури і сьогодні не є депутатом. Однак саме він найактивніше «піариться», і навколо нього гуртується молода команда активістів, які мають дуже серйозні амбіції. Якщо проаналізувати біографію головного міського «культармійця», то можна зробити висновок: Тарас Максименко дуже чітко розуміє, коли потрібно вийти на політичну арену, а коли з неї на певний час зникнути. Так, він був заявлений в команді БПП на виборах 2015-го, але зрозумівши, куди йде «партійний потяг», в останній момент відмовився від участі у виборах. Випадковість? Ні. У 2010-му він, будучи наймолодшим депутатом обласної ради і близьким соратником тодішнього голови ОДА Віктора Матчука, якому останній, схоже, дуже довіряв, швиденько пішов на вибори від «Фронту Змін» і, здобувши мандат депутата міської ради, невдовзі розпрощався і з цією силою, яка теж пішла у політичне минуле разом із «Нашою Україною». В міській раді Максименко відразу став вірним «хомковцем», активно допомагав чинному міському голові на виборах 2015 року і став… усього лише начальником управління культури.
При цьому треба зазначити, що відразу після виборів ходили чутки в міськвиконкомі, що Тарас Максименко планувався на посаду саме заступника міського голови. Однак і на новій посаді усього за кілька місяців начальник показав, що з культурою можна встигнути розкрутитися не гірше, ніж за два роки Якимець зі своїм «Громадським контролем». Схеми, до речі, дуже подібні. Порушуються питання, створюються скандали навколо них, максимальний медійний ефект, молода команда активістів і ось результат - Тарас Максименко, один з лідерів громадської думки, політик, який бореться із корумпованою чиновницькою системою і захищає інтереси простих містян. Так що далі буде цікавіше…
