Щоб отримати водійське посвідчення у США, потрібно зробити дві речі: навчитися керувати автомобілем та вивчити правила дорожнього руху. В Україні, яка займає 130 місце серед країн за індексом сприйняття корупції, знання ПДР – аж ніяк не на першому місці. Головне – мати гроші, час і залізні нерви.
Перед тим, як описати кола пекла, які повинен пройти український «кандидат у водії», розповім, яка система отримання посвідчення водія у Штатах. Більшість американців отримають своє driver license ще у школі, тому ті, хто ніколи не був в Україні раніше, завжди дивуються, чому значна частина українців не може керувати автівкою.
Якщо у нас водіями мають право стати 18-літні, то у США – 16-літні, при цьому навчатися можна із 15 років. При школах є спеціальні курси, під час яких за семестр американських школярів навчають правилам дорожнього руху та водінню, а наприкінці навчання видають посвідчення водія.
Для дорослих отримати «права» ще легше. Функції, які у нас виконують сервісні центри МВС (тобто перейменовані МРЕВ), у Штатах мають так звані департаменти транспорту. Ті, хто хоче навчитися керувати автомобілем, повинні за невелику плату, що сягає 15 доларів, взяти у департаменті річний дозвіл на їзду автодорогами. В авто під час навчання має бути вчитель – будь-хто з водійським посвідченням. Це може бути професійний інструктор, який навчатиме за гроші, а може бути мама-тато-брат-друг-кузина. Будь-хто. Вивчити правила дорожнього руху доведеться самотужки.
Отримання самого посвідчення водія коштує для американців 17 (!) доларів, що за нинішнім курсом – трохи більше 400 гривень. У департаменті транспорту ті, хто хоче отримати посвідчення, здають письмові тести на знання ПДР та водіння. Для тих, хто не пройшов, перездати можна навіть за годину. Причому безкоштовно.
Водійське посвідчення у США зазвичай видають на шість років
А тепер про Україну
Для того, щоб отримати водійське посвідчення в Україні, потрібно або його купити, тобто заплатити кілька сотень доларів хабара, або ж йти в автошколи, які теж мають не найкращі репутації із прозорості. Втім, про корупцію в структурі правоохоронних органів та шкіл водіння говорити не будемо. Навіть без них офіційний процес отримання посвідчення суперечить здоровому глузду.
Найабсурднішим із всього навчального процесу є проходження медогляду. Довідку із медичного закладу зі штампами та фото потрібно принести в автошколу перед початком навчання. При цьому ця довідка – цілковита фільчина грамота. У самій автошколі одразу пропонують: «Якщо з медоглядом будуть проблеми, за 300 гривень хлопці зроблять». Одразу зазначу, що задля економії часу «300 гривень і хлопці» цілком виправдовують себе.
Не наркоман, алкоголік і не псих? А довідка де?
Медогляд для отримання водійського посвідчення у рівненських медзакладах коштує близько 100 гривень. У колишній поліклініці №2 – 80 грн., у медичному центрі на Ювілейному – 90-110 грн. Проте перед тим, як безпосередньо йти до лікарів, потрібно принести два сертифікати: один із обласного центру психічного здоров’я, що на Дубенській у Рівному, інший – із наркологічної лабораторії, що на Студентській.
Втім, найцікавіше те, що для отримання цих сертифікатів, які посвідчують, що ви не перебуваєте на обліку як наркоман, алкоголік чи психічнохворий, вам потрібна… аналогічна довідка з медичного закладу, до якого ви належите згідно з вашою офіційною пропискою у паспорті. І навіть якщо ви 15 років не живете у Зарічному, але зареєстровані у будинку батьків у якомусь селі за 250 кілометрів від Рівного, вам доведеться привезти довідку з районної лікарні від районного психіатра та нарколога. Бо в країні досі, попри те, що навіть санітарки з невисокими зарплатами користуються смартфонами та ноутбуками, не створили електронну базу пацієнтів.
Скласти реєстр принаймні тих, хто «перебуває на обліку» - не таке вже й надтяжке завдання, враховуючи, що реєстр спростить роботу не лише правоохоронцям, а й самим медикам. Швидше всього, досі цього не зробили з простої причини – електрона база не приноситиме заробітків. Бо ж сотням тих, хто хоче отримати водійське посвідчення, хто його оновлює чи хто хоче влаштуватися на роботу і повинен пройти той же таки медогляд, не доведеться йти за довідками і, відповідно, платити за них гроші.
Як у центрі психічного здоров’я, так і в нарколабораторії, перевіривши ваш паспорт та довідку з району, одразу дають квитанцію і посилають до найближчого відділення «Укрпошти» (а кожне за метрів 300-400 ) оплатити послугу. Сертифікат центру коштує 50 грн. (з послугами пошти – 53 грн.), сертифікат нарколога – 55 грн. (58 грн., відповідно). До слова, довідки за районної лікарні також платні - по 10 грн.
І якщо у центрі психічного здоров’я ще перепитують, чи ви не непритомнієте і чи не мали травм голови, то нарколог, поки ви бігатимете оплачувати квитанцію, заповнить анкету зі стандартними запитаннями, які би мали визначати, чи не схильні ви до алкоголізму і наркоманії, сам. І байдуже, що ви принципово відмовилися від алкоголю багато років тому, за вас вирішать, що раз на місяць ви «вживаєте». Все ж варто відмітити, що така процедура «автоматом» економить час, бо ж якби довелося відповідати на запитання кожному особисто, під дверима у нарколога була би черга на години.
Гінеколог визначить, водій ви чи не водій
Тільки маючи два сертифікати, про які писала вище, можна йти на «медогляд». На стандартному бланку для такої процедури вказано шість лікарів: лор, окуліст, хірург, гінеколог, невропатолог та терапевт. Якщо значення лора, окуліста й невропатолога ще зрозумілі, а завдання терапевта – виписати медичну довідку наприкінці, то для чого у списку гінеколог та хірург, не втямки. На щастя, гінеколога таки можна оминути, а хірург тільки й того, що ставить штамп і підпис: «придатний».
Для тих, у кого окуляри більше 8 діоптрій, водійське посвідчення в Україні мали би не видавати. Проте під час медогляду головне, виявляється, бачити 100% в окулярах чи лінзах. Справжній зір (задля економії часу, мабуть) не перевіряють. А лор лише запитує, чи добре чуєте. Чи є такі, що скажуть: «Ні, погано»?
Загалом чи не левову частку із всієї процедури проходження медогляду займає не сам медогляд, а переїзд з одного медичного закладу в інший і час на оплату всіх послуг. За умови, що потрапите у день, коли небагато людей, зібрати усі підписи і штампи можна за дві-три години і за близько 200-220 грн. Нагадаю, що в автошколі пропонують зекономити ваш час за… 300 грн.
І знову про США
Отож, щоб отримати посвідчення водія в Україні, потрібно мати близько 4000-6000 грн. (2600 грн. навчання в автошколі + 50-100 літрів пального, оплата медичної довідки та страховки і т.п.). У США, які в рази багатші, потрібно мати менше 40 доларів (близько 800 грн). Окрім того, у Штатах за 5000 доларів можна придбати п’ятирічне бюджетне авто, як-от «Honda Civic». В Україні аналогічна автівка – 10 тис. доларів. Причому у США середня заробітна плата – близько 3500 доларів на місяць, а літр бензину – 50 центів, а в Україні, нагадаю, середня зарплата – 4900 грн. (менше 200 доларів) і літра пального – більше 20 грн.
Тож постає питання: для чого взагалі ускладнювати процес отримання водійського посвідчення у країні, де лишень кожен шостий має автомобіль ( у США – майже кожен, у Польщі – кожен другий)? Для чого досі зберігати нікому не потрібну і застарілу процедуру проходження медоглядів, якщо давно відомо, що вона усюди зводиться до «підпис-штамп-до побачення»? Щоб утримувати медичні заклади, які не мають достатнього фінансування від держави, чи для того, щоб підтримувати корупційні схеми, закріплені за отриманнями різноманітних довідок?
Мабуть, давно варто було б взяти приклад зі Штатів. Бо ж попри те, що керувати авто там може майже кожен, смертність на дорогах нижча, аніж в Україні. Чому? Бо там не довідки збирають, а карають за недотримання законів.
