Остання сесія Рівнеради, як ми уже повідомляли, не продовжила термін оренди землі під кіосками мережі розповсюдження друкованої продукції «ОГОпрес». Депутати володіли інформацією про нібито відсутність у власника кіосків — ТзОВ фірми «Марк»— необхідних дозволів та погоджень, більше того, у деякого виникли підозри й у несплаті податків.
Остання сесія Рівнеради, як ми уже повідомляли, не продовжила термін оренди землі під кіосками мережі розповсюдження друкованої продукції «ОГОпрес». Депутати володіли інформацією про нібито відсутність у власника кіосків — ТзОВ фірми «Марк»— необхідних дозволів та погоджень, більше того, у деякого виникли підозри й у несплаті податків. Для того, щоб документально спростувати таку інформацію і переконати у тому, що дане рішення є нічим іншим, ніж тиском на свободу слова, директор «Марку» і головний редактор газети «ОГО» Віктор Данилов разом зі своєю дружиною та партнером по бізнесу Тетяною Даниловою влаштували прес-конференцію для рівенських журналістів. Власне, нічого нового на прес-конференції, під час якої хіба що всі охочі могли дізнатися про деякі комерційні секрети компанії «Марк», не відбулося. Всі документи, як і слід було очікувати, у порядку, фірма справно сплачує податки, а рішення не прийнято. Але ж не вперше зустрівся підприємець Данилов із проблемами, бо ж не випадково згадав він і про самовпевненого чиновника, який без докорів сумління вимагав від нього хабара і зараз сидить собі спокійно у депутатському кріслі. Та говорив про це Данилов у межах пристойності — тобто не називаючи імені й посади, так, ніби говорив про звичну справу. Натомість досить різко висловився про своїх однопартійців по НРУ, чим, очевидно, забив ще один клин у і без того не схожу на моноліт єдність рівенських рухівців. Перший публічний показ політичному загалу Тетяни Данилової, директора мережі розповсюдження «ОГО-прес», звівся до того, що, як природжений менеджер, пані Тетяна бездоганно оперувала цифрами і документами. Щоправда, цим слід було «завантажувати» не журналістів, а депутатів Рівнеради, і то безпосередньо під час розгляду питання про виділення землі під кіоски. Варто все ж таки, напевне, погодитися, що питання з кіосками Данилова — політичне. Так, політичне, адже встановлення нерозривної залежності долі й добробуту громадянина від настрою депутатської комісії Рівнеради, або взагалі унікальне нововведення, коли виборець повинен уклінно просити дозволу свого обранця щось побудувати чи створити на території «його» округу — це «політика». Ще тільки хресними батьками не всіх депутатів запрошують бути, а то, чого доброго, дивись, і контролювати демографічну ситуацію в місті вони будуть, виборовши собі право хоча б присутності у першу шлюбну ніч. Можливо, і щирим був міський голова Віктор Чайка, який проголосував «за» надання дозволу кіоскам, а підконтрольна йому більшість (так зазвичай називають фракцію «Наше місто», небезпідставно підозрюючи її у симпатіях до позиції голови) безапеляційно не підняла картки узагалі — ні «за», ні «проти», блокуючи рішення. Бо ж сказано вже — «політика». І не забороняється говорити про утиски свободи слова — ще б пак! Перші особи міста і області в конфлікті не замішані, а покартати якусь невиразну сіру потвору під назвою «депутатський корпус» дозволено всім, навіть придворним блазням, які навчилися грамоти. Чесно кажучи, складається враження, що депутатам «начхати», чим торгує якийсь «Марк» якогось Данилова — «Плейбоєм» чи дитячою літературою, а чи й тим та іншим з тютюном і горілкою на додачу. Депутатам взагалі — байдуже. Бо вони — уособлення, портрет, зріз міста, його мешканців, нашого суспільства, якому глибоко начхати на приватну чи ще якусь ініціативу. Депутати в більшості своїй отримують бюджетну зарплату і хочуть отримувати бюджетні премії й матеріальні допомоги. Їм не потрібно думати про тих, хто своєю підприємливістю, потом, іноді кров’ю той бюджет наповнює. Бюджет взагалі мислиться як поняття, позбавлене реального сенсу, прив’язки у часі й просторі, як щось дане раз і назавжди «зверху». От тільки депутати дані «знизу». І не мислять вони себе без того бюджету. Ось вам — «політика». А щодо тютюнових кіосків, ставлення Рівнеради до яких, на думку Данилова, незаслужено прихильне, то невдовзі прийде і їх черга. Закриють їх. Просто так. Як викинуть скоро на вулиці таксистів. Незалежно від їх внеску в бюджет Рівного. Просто іноді буває нестерпно боляче спостерігати, як хтось працює, коли ти сам байдикуєш. І ще іноді буває дуже неприємно про це читати в газетах. Бо це — «політика». Ось тепер нехай і спробує депутат обласної ради Віктор Данилов, він же — позаштатний уповноважений парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації на практиці, а не на теорії захистити хоча б себе, якщо не когось іншого, який потерпає від чиновницького свавілля. Напевне, пан Віктор не розгубиться, відчувши себе у рівних умовах з іншими підприємцями, не переобтяженими політичними мандатами та зв’язками. Ситуація парадоксальна і водночас логічна. У місті, де завжди витирали ноги об свого годувальника — чи то бабусю на базарі з торбиною картоплі, чи то успішного бізнесмена — ще довго задаватимуть запитання: «А чого ж ми так погано живемо?». Подивіться на молодого міліціонера, який безсоромно «стріляє» жменю насіння у переляканої жінки біля підземного переходу і, можливо, ви отримаєте відповідь. Бо міліціонер — це той самий представник влади, тільки набага-а-ато менший, ніж депутат. У місті, де чи не кожен великий або й не дуже начальник влаштовує експерименти над людьми, почергово закручуючи крани з водою, і бути по-іншому не може. От вам і вся «політика».
