Уже місяць рівнян час від часу лякають зупиненням очисних споруд. І хоч всі чудово розуміють, що без них із тисячами кубометрів нечистот місто довго не виживе, проте особливої стурбованості серед громадян чомусь не помітно. Не вірять у жахливі картини, які малюють чиновники, виступаючи з трибун та перед телевізійними камерами. Не уявляють, що смердючі продукти їхньої життєдіяльності нікуди буде дівати. Натомість чиновники мають роботу — морщать чоло, вигадуючи шляхи виходу з ситуації, скликають наради, пишуть звернення. Хоча хто, як не вони, в тому числі і п.Заблуда, гендиректор «Рівнеазоту», якому й належать очисні споруди, знають, що в Рівному ці питання не вирішуються. Як і раніше, все залежить від того, як домовляться між собою люди з відомими в Україні прізвищами — Тимошенко, Фірташ, Жеваго.
Затята боротьба за перерозподіл вітчизняного газового ринку в Рівному проявляється у вигляді смикання за газовий вентиль на трубі, якою подається блакитне паливо до «Рівнеазоту». Підприємство вперто не бажає розривати угоду на постачання газу з «УкрГазЕнерго» (а їх пов’язує спільний власник — Дмитро Фірташ) та укладати нову з НАК «Нафтогаз України», до чого змушує уряд на чолі з Тимошенко (який, кажуть, більш прихильно дивиться у бік іншого співвласника «Азоту» — Костянтина Жеваго). В хід ідуть різні засоби — найбільш дієвий, зрозуміло, обмеження подачі газу. У понеділок уже втретє упродовж місяця «Рівнеазот» опинився на межі зупинки. Що для Рівного означає це хімічне підприємство? Це основний платник податків до бюджету і власник очисних споруд, на яких переробляється понад 70% каналізаційних стоків з Рівного. Цих двох аргументів достатньо, щоб зрозуміти міру залежності міста від хімічного підприємства і масштаби наслідків у разі призупинення його роботи.
Коментарі Світлана Береза, керівник прес-служби ВАТ «Рівнеазот»: — Що буде через день-два — ніхто гарантувати не може. Хоч підприємство не має заборгованостей за спожитий газ, воно раз у раз опиняється на межі зупинки через зниження тиску в магістральних газових мережах. Бо стало заручником того, що робиться у верхах — перерозподілу газового ринку. Від нас вимагають змінити постачальника газу, але жодних підстав для того немає. Натомість є угоди з чітко зазначеними обов’язками обох сторін, і якщо підприємство в односторонньому порядку розірве угоду, то нестиме фінансову відповідальність. Ми готові працювати, але якщо не з нашої вини підприємство таки зупиниться, то водночас зупиняться й очисні споруди. Володимир Хомко, директор «Рівнеоблводоканалу»: — Я сподіваюсь, що голова облдержадміністрації та його заступники таки зможуть щось вирішити, бо від нас мало що залежить. Міські очисні споруди переробляють лише 30% нечистот, решту, а це 50 тисяч метрів кубічних нечистот щодоби, — «азотівські». І коли останні зупиняться, ми змушені будемо вдатися до запобіжних заходів — обмежити водопостачання Рівного, скажімо, подавати воду не цілодобово, а погодинно. Я не хочу казати, хто і в чому насправді винен, хто якими інтересами керується, хто ким прикривається, але загалом ситуація склалася неприпустима. Те, що ціле місто опинилося в ролі заручника тих газових розборок у верхах — це прецедент, якого ще не було і не повинно бути. І на закінчення. Ми ще раз всі змогли переконатися у тому, що Рівне потребує власних потужних очисних споруд, а не повинно залежати від роботи «Рівнеазоту». Лише за останній місяць ситуація вже тричі стає критичною, а ще ж і тарифи... Починаючи з 2005 року, підприємство в шість разів збільшило плату за очищення стоків, і я вважаю, що такі тарифи економічно необґрунтовані. Тому залишається сподіватись, що з часом, із залученням інвестицій ми таки збудуємо нові очисні споруди, які повністю задовольнятимуть потреби Рівного. Адже проект вже є, відповідні переговори ведуться.
