«Чикатило», «вбивця», «рейдер»... Такими епітетами вже більше місяця рясніють шпальти деяких друкованих та інтернет-видань. Особливо не добирають слів і окремі високопоставлені правоохоронці, характеризуючи рівнянина Андрія Федорчука.
При цьому ніхто з них особливо не переймається тим, що доказів по жодному з оприлюднених на його адресу звинувачень ні у так званих потерпілих, ні безпосередньо у слідства досі немає. Це стало зрозуміло вже з перших судових слухань, на яких пану Федорчуку обирали запобіжний захід. Кому це вигідно і хто за цим всім може стояти — в ексклюзивній розмові з людиною, яку перший заступник голови Нацполіції України В’ячеслав Аброськін особисто «призначив» кримінальним авторитетом області «Федором», пише "Західний аргумент".
«Лише державної зради бракує»
Середа 13 лютого поділила життя Андрія Федорчука, його дружини та 14?річної доньки на «до» і «після». Досі відомого для більшості рівнян успішного підприємця, який раніше не мав проблем із законом, за кілька днів перетворили на лідера організованого злочинного угруповання. Яскраве «кіно» із затриманням, «масками-шоу» та стріляниною згодом «приправили» у ЗМІ більш як двома десятками різних епізодів. А далі, вже за добре відпрацьованою схемою — гучні заяви і звинувачення з уст правоохоронців, неприховані емоції перед телекамерами... і суд. Саме суд виявився найбільш виваженим. Причому, як перша інстанція, так і апеляція, яку подала Генеральна прокуратура, вимагаючи скасувати цілодобовий домашній арешт і взяти пана Федорчука під варту.
— Тут ще бракує звинувачення у державній зраді, — зазначив головуючий в колегії суддя Рибак, заслухавши доводи обвинувачення. — Ви пишете, що в 2016 році громадянин Федорчук, маючи вагомий авторитет на території міста, вирішив створити стійку організовану злочинну групу для вчинення важких та корисливих злочинів. Для цього спеціально розробив злочинний план, відповідно до якого як учасники цієї групи мали увійти не відомі слідству особи. Ще у 2016?му ознайомив їх зі своїм планом. То виникає логічне запитання:з ким він створював цю злочинну групу? Ви знаєте лише Федорчука та Процюка, а пишете, що вони навіть державі збитків завдали, бо після їхнього конфлікту з італійцем в Україну не захочуть їхати інвестори.
Зрештою, якщо правоохоронцям було відомо про цю групу ще у 2016 році, то що ви весь цей час робили? Плекали їх? А найцікавіше — як основний доказ наводите конфлікт між підозрюваним та італійцем Джорджіо Морано за кафе загальною площею 280 метрів квадратних і земельну ділянку у дві сотих. Я думаю, що навіть для Рівного це не той об’єкт, на який буде посягати такого масштабу злочинне угруповання, як ви розписали.
Після емоційного виступу суддя попросив сторону обвинувачення надати підозрюваному бодай якусь негативну характеристику. Мовляв, Федорчук вже тривалий час під цілодобовим домашнім арештом. Чи порушував він за цей час запобіжний захід, тиснув на свідків чи є якісь заяви від потерпілих тощо. Словом, будь-що, що могло б свідчити про необхідність взяти його під варту. Втім, нічого такого так і не почув. Відтак залишив рішення першої інстанції в силі — цілодобовий домашній арешт.
«Білі нитки» кримінальної справи
Попри те, що пан Федорчук на час слідства залишатиметься на волі, рішенням апеляційного суду не до кінця залишився задоволений і його захисник — Юрій Радзієвський. Він каже, що цілодобовий домашній арешт негативно впливає на підприємницьку діяльність його підзахисного. А справу проти Андрія Федорчука взагалі називає замовною.
— У справі зазначено, що Федорчук — організатор та очільник злочинного кримінального угруповання, до якого входить ще й Процюк. Виконавцями ж, за версією слідства, є невстановлені особи, — говорить пан Радзієвський. — То як можна напевне заявляти про причетність мого підзахисного до скоєння злочинів, говорити про розподіл ролей, якщо безпосередні їхні виконавці досі не встановлені?
Слідство ґрунтується на показах Немеша, Морано та Іванової. Ніхто не врахував те, що перші дві особи перебувають із Федорчуком у тривалих цивільно-правових спорах. Тож вважати їх неупередженими свідками за цих умов важко. Більше того, жоден із трьох свідків напевне не вказує на причетність підзахисного до тих чи інших епізодів цього кримінального провадження. Лише висловлюють підозри, здогадки та припущення.
Як приклад пан Радзієвський наводить покази італійця Джорджіо Морано щодо його побиття кілька років тому. Каже, у різний час він говорив зовсім інше. І це все відображено у протоколах допитів.
— У 2013 році він заявив, що його побили невідомі особи, — продовжує захисник. — Що нападники тоді говорили, за словами Морано, він не зрозумів, бо не знав української. А в даній кримінальній справі він стверджує, що нападники тоді «передали йому вітання від Андрія». Тобто за п’ять років він вивчив мову, згадав невідомі йому звуки і ідентифікував їх як погрозу?
Таких моментів у справі дуже багато. Наприклад, пан Немеш, переказуючи слова якихось третіх осіб, заявляв про можливу причетність мого підзахисного до низки тяжких злочинів. Слідство чомусь досі не встановило та не допитало їх. Більше того, сам Немеш у матеріалах справи фігурує як активіст, депутат і такий собі захисник знедолених. А фактично він є фігурантом кількох гучних кримінальних справ, пов’язаних із незаконним будівництвом, сотнями обдурених вкладників, які досі з ним судяться.
А найголовніше — його самого звинувачують у тому, що він стріляв по правоохоронцях, коли ті на законних підставах хотіли провести обшук в одній з його фірм на вулиці Степана Дем’янчука. Тоді один із поліцейських був поранений Василем Немешем. Цей суд він вже другий рік благополучно затягує, бо інших варіантів уникнути кримінальної відповідальності у Немеша просто немає. Дивно, але навіть за цих обставин правоохоронці не ставлять під сумнів покази такої особи.
120 тисяч доларів і скандальний італієць
Андрію Федорчуку 44 роки. Це зараз він відомий у Рівному підприємець. А свого часу починав свій трудовий шлях вчителем початкових класів. За фахом пропрацював недовго. Щоб прогодувати родину, як і більшість українців у 90?х роках, вимушений був їздити за кордон. Ганяв автомобілі, возив і продавав тут побутову техніку. А згодом організував власне агентство нерухомості, юридичну фірму та почав займатися будівництвом. Одним із перших його капіталовкладень було придбання кафе «Гавана», що зараз фігурує у матеріалах кримінальної справи.
— Кілька років тому Петрушин запропонував мені придбати це приміщення, — пригадує Андрій Федорчук. — Не знаю, які там у нього були стосунки з Морано. Мене це тоді особливо і не цікавило. Знаю лише, що вони судилися за це приміщення, і Петрушин його відсудив. Юристи перевірили право власності, відсутність судових заборон, і ми його придбали. А через місяць-два італієць звернувся до суду. Попри те, що тривало це все кілька років, я був упевнений у перемозі, оскільки мав на руках усі документи. За цей час офіційно з усіма дозволами відремонтував приміщення, добудував третій поверх, закупив і завіз туди нові меблі. Однак Верховний суд минулої весни прийняв рішення на його користь.
З огляду на це, каже пан Федорчук, він почав готувати заяву про накладення арешту на цю будівлю, щоб унеможливити її фіктивне відчуження, а паралельно збирати усі накладні та чеки, аби відшкодувати через суд витрачені гроші. Пригадує, тоді вони і познайомилися з Джорджіо Морано.
— Він запропонував мені домовитися, — каже співрозмовник. — Просив, щоб я не звертався до суду. Мовляв, це затягнеться надовго, а в нього вже є покупець на це приміщення. Я показав всі чеки та накладні й сказав, що не проти, якщо відшкодує мені затрачені гроші — 120 тисяч доларів. Щоправда, начувшись по місту про його скандальний характер, запропонував Морано зробити це офіційно — через мирову угоду або оформивши у нотаріуса тристоронню угоду. Він же наполягав на готівці, від якої я відмовився. Все це є на звукозаписі, який вели правоохоронці. Щоправда, вони вирізали лише потрібні для слідства фрази.
Пізніше переконувати мене взяти готівку став і його кум Процюк, але я йому сказав те ж саме, що й італійцю. Наступного дня його затримали з грошима, а мене звинуватили у вимаганні. Пізніше деякі ЗМІ написали, що я причетний до підпалу цього кафе, який стався восени минулого року. Мене це обурює, бо я ніколи не вирішував проблеми у незаконний спосіб. Зрештою людина, яка витратила чималі гроші на ремонт і реконструкцію та має намір їх стягнути, ніколи не стане нищити майно. Кому це було вигідно? Сказати важко, бо в Морано півміста «доброзичливців».
Кислота, «старая сука» і російська мова
У багатьох рівнян ще свіжий у пам’яті скандальний випадок із тодішнім кандидатом у депутати міської ради від ВО «Свобода» Анною Івановою. Її у 2015 році облили кислотою. Постраждала пов’язує цей випадок зі своєю принциповою позицією проти будівництва на вулиці Небесної сотні, де вона проживає. Жінка припускає, що замовником цього замаху міг бути саме Андрій Федорчук, який тоді починав там будівництво. У своїх свідченнях правоохоронцям депутат досить стримана, а от у коментарях для ЗМІ пані Іванова слів не добирає.
— Коли я разом із громадою не дала будувати чергову «наливайку» в нашому районі, він прямим текстом мені сказав: «Ты, старая сука, меня еще запомнишь!» — неодноразово коментувала журналістам свої припущення пані Іванова. І кожного разу додавала, що через рік після цих погроз невідомий облив її кислотою.
Пан Федорчук не приховує: пані Іванова свого часу справді залила йому чимало сала за комір. Саме через неї було зупинено його будівництво, яке на той час мало усі необхідні дозвільні документи. А справа до цього часу перебуває в суді. Саме з огляду на це, каже співрозмовник, йому не було жодного сенсу чинити якийсь тиск на депутата. Тим більше — організовувати замах. А ще додає: з дитинства спілкується винятково українською мовою. Навіть коли дуже сердиться, на російську не переходить.
— Мені дуже шкода, що із нею таке сталося, — каже підприємець. — Хоча вона багатьом там не давала жити. Особисто з мене вимагала 1000 доларів за те, що буде мовчати і не перешкоджатиме моєму будівництву. Те ж саме говорив і сусід Іванової В’ячеслав Лисак, наголошуючи, що поки я їй не заплачу, то будувати тут не зможу. Я відмовився, оскільки мав на руках всі необхідні для початку робіт документи. Тепер вже розумію — дарма. Напевно, простіше було б заплатити.
Також знаю, що окрім мого будівництва, вона зі своєю «групою підтримки» вимагала гроші чи не з усіх яток, що стоять на залізничному вокзалі. Виступала проти «Ріверсайду» та ледь не лягала під екскаватор, коли починалося будівництво супермаркету «Вопак». Потім в один момент замовкла...
Гадаю, що з часом люди почнуть відкрито про це говорити і, можливо, тоді стане зрозуміло, кому було вигідно обливати її кислотою. А ще цікаво, що облили її кислотою саме перед виборами. Не виключено, що саме завдяки цьому випадку нікому особливо не відома пенсіонерка-скандалістка і стала депутатом міськради від ВО «Свобода».
«Наркомани» вилікуються, а «вбиті» — воскреснуть
За останній місяць на Андрія Федорчука навішали чи не всі нерозкриті злочини, які були вчинені в області за останні кілька років. Причому, зробили це не офіційно — в рамках відкритої проти нього кримінальної справи, а через ЗМІ. Не забули полити брудом його друзів та родину. При цьому не навели жодних доказів. Лише припущення — міг бути причетним до підпалів авто, побиття людей, рейдерських захоплень приміщень і навіть кількох ймовірних вбивств...
Одним із таких, як подали деякі журналісти, є «загадкове зникнення» Алли Колесник — колишньої власниці кафе «Супутник». Мовляв, саме Федорчук, щоб заволодіти приміщенням біля парку ім. Шевченка, присадив її сина Дмитра на наркотики, а саму матір ледь не у багажнику вивіз та закопав у лісі. Нам вдалося знайти обох. Вони живі та здорові. Мати за кордоном, а син — у Рівному. Має трьох дітей, керує авто і на наркомана геть не схожий. Обидва обурені тим, що про них понаписували, і кажуть, якби свого часу Андрій Федорчук їм не допоміг, то взагалі могли б позбутися свого майна.
— Коли моїй родині потрібна була допомога, ми звернулися до пана Федорчука, і він нам допоміг юридично, — розповідає Дмитро. — А з приводу того, що він щось «віджав», — це повна маячня. Власне, як і про мене та мою маму. Вона за кордоном. Ми спілкуємося з нею щодня по Viber. У неї все нормально. Я ніколи не був наркоманом. Якщо потрібно — готовий пройти тест на вміст наркотичних речовин. Ця вся ситуація мені дуже неприємна. Я сімейний чоловік. Маю трьох дітей. Той бруд, який вилили на мене та мою маму, може погано позначитися на моїй родині. Якщо не буде спростування, я буду звертатися до суду.
Подібне про свої стосунки з Андрієм Федорчуком розповідає і Михайло Плесюк — чоловік, якого нібито силою змусили переписати фірму «Градобуд»:
— Мені набридло займатися бізнесом і вирішив продати свою частку. Це моє законне право. Андрій Федорчук свого часу допоміг мені знайти покупця, за що я йому вдячний. Про це я дав свідчення і правоохоронцям після затримання пана Федорчука. Більше того, саме пан Немеш із поліцією свого часу залякували мене і моїх батьків, щоб я розірвав усі договорні відносини з Федорчуком. Змушували зводити на Андрія наклеп. Після цього я одразу пішов і написав заяву в прокуратуру. Це все відображено в матеріалах кримінальної справи. Взагалі мене дуже обурює вся та нісенітниця, яку зараз пишуть про мене і пана Федорчука.
Якщо до попередніх двох звинувачень Андрій Федорчук ставиться по?філософськи (він знає, що кожен з вищезгаданих осіб готовий у будь-який момент підтвердити свої слова), бо ті два питання не зачіпають його особистого — сім’ї, друзів та товаришів, то що справді обурює, так це коли на пам’яті людини, якої вже немає серед живих, окремі депутати намагаються заробити якісь дивіденди.
Мова про закиди депутатів Рівненської міської ради Іванової та Немеша про нібито причетність Андрія Федорчука до смерті колишнього головного архітектора міста Сергія Семенця. Такі речі свого часу пані Іванова разом зі своїм колегою-депутатом Василем Немешем озвучували на одній із сесій міської ради. Нагадаємо, три роки тому знайшли непритомним Семенця біля будинку в селі Зоря. Через місяць чоловік помер у лікарні.
— Він був моїм дуже хорошим знайомим. Це багато хто в місті знає і може підтвердити. У той непростий період я всіляко допомагав його родині. Тому зараз чути подібні звинувачення на свою адресу — просто огидно. У цих людей немає нічого святого, — емоційно коментує пан Федорчук.
Хто платить, той замовляє музику?
Повертаючись додому із засідання столичного апеляційного суду, на якому прокуратура оскаржувала міру запобіжного заходу пана Федорчука, ми зупинилися заправити авто на одній із АЗС, що у напрямку Рівного. Всередині випадково побачили за одним столиком «свободівку» Анну Іванову та Джорджіо Морано, який півгодини до цього розповідав, як боїться повертатися додому та переховується на конспіративній квартирі. Сиділи вони і спокійно вечеряли в компанії депутата Рівненської міської ради Василя Немеша. Того самого, який по кримінальній справі Андрія Федорчука проходить як чи не основний свідок.
— Його останні два рази бачили під судом, але на самі слухання він не заходив, — каже пан Федорчук. — На суді першої інстанції йому поставили кілька незручних запитань, після чого він просто втік і більше не приходив. Це й зрозуміло, бо свідок, який дає неправдиві свідчення в суді, нестиме потім кримінальну відповідальність.
Певно, з цих самих причин «посоромився» виступати перед судом і Джорджіо Морано. Якщо проглянути матеріали справи, то по ситуації з Івановою і Морано там буквально кілька слів. Найбільше показів дає саме Немеш.
А тепер найцікавіше. Багато хто намагається пов’язати мою кримінальну справу з емоційним виступом пані Іванової в драмтеатрі перед президентом. Насправді, гарант до цього немає відношення.
За інформаційними вкидами на мене та усім цим цирком із затриманням стоїть одна людина — Василь Немеш. А точніше, його колишній тесть — екс-голова Рівненської ОДА Микола Сорока, який досі у дуже тісних стосунках із найвищим керівництвом держави. В тому числі з колишнім президентом України Леонідом Кучмою. Звідси і масштабність мого затримання, і правоохоронці зі столиці, й маса брудних матеріалів, які коштують грошей. А все через будівлю на вулиці 16 Липня, за яку ми з паном Немешем вже кілька років судимося і він програє справи одну за одною. А в цій будівлі прямий інтерес Миколи Сороки.
Сам пан Немеш, зрозуміла річ, усі звинувачення на свою адресу відкидає і називає їх вигадками пана Федорчука. І вкотре згадує про причетність підприємця до організації свого побиття, яке сталося у вересні минулого року.
Замість післямови
Вже більше місяця Андрій Федорчук перебуває під цілодобовим домашнім арештом. Одразу після обрання запобіжного заходу він здав закордонний та український паспорти, а на ногу йому почепили електронний браслет із визначеним радіусом дії, виходити за який категорично заборонено. Обмежується він будинком та прилеглою до паркану територією. Крок далі — й затишне помешкання замінять на камеру в слідчому ізоляторі. Він це добре розуміє, а тому, каже, зайвий раз намагається навіть до хвіртки не підходити.
Андрій Федорчук зізнається, звикнути до подібних обмежень спочатку було дуже важко. Пригадує, як раніше полюбляв зранку пробігтися по полю зі своїми двома собаками. Тепер же максимум, куди він може вийти з будинку, — це на своє подвір’я. Хоча навіть у такій ситуації намагається знайти позитив. Каже, більше часу може приділити сім’ї, подивитися улюблені фільми та почитати книжки. А ще впевнений, що слідство об’єктивно в усьому розбереться. І додає: вся ця історія закінчиться cудами. Але вже не по ньому, а проти тих, хто цю кашу заварив і весь цей час поливав брудом його особисто, його сім’ю та друзів.
