Людмила Гаврилюк померла від укусу скаженого кота. Це вже другий випадок смерті від сказу в нашій області. Попередня жертва — чоловік із Гощанського району — також загинув після котячого укусу. В умовах, коли «чесна влада» не здатна забезпечити елементарну антисказову вакцинацію населення, залишається берегтися від котів.
48-річній Людмилі Гаврилюк із села Бабин Гощанського району минулої п'ятниці стало погано на роботі, «швидка» привезла її до обласної лікарні з підозрою на гіпертонічний криз. Коли лікарі зрозуміли, що у хворої сказ, вони могли лише полегшити її передсмертні страждання. Бо сказ досі невиліковний. Єдиний шанс врятувати життя людини, на яку накинулася скажена тварина, — одразу після укусу зробити вакцинацію. Покійній Людмилі Гаврилюк потрібну вакцину ніхто не вколов.
Наталія Гаврилюк, хрещениця померлої:
— Коли на хресну накинувся кіт і вкусив за руку, вона одразу звернулася до гощанських лікарів, які обробили рану, приписали антибіотики і сказали чекати, що скажуть ветеринари. За деякий час хресна звернулася до гощанської ветслужби, яка забрала кота, щоб провести експертизу, і їй сказали: «Живіть спокійно, кіт живий, сказу в нього не було». У цю п'ятницю, коли хресну привезли до лікарні, лікарі її довго обстежували. Оскільки стан погіршувався, залишили її в лікарні на ніч. Зранку у хресної зупинилося серце. Її повернули до життя і тоді викликали інфекціоніста, який одразу поставив діагноз — сказ. Вночі хресна померла.
Анатолій Парипа, керівник управління ветеринарної медицини на Гощанщині:
— Кіт, який покусав жінку, помер на другий день після того, як ми його забрали. Але не від сказу, а тому, що тварину побили. Аналізи, які проводили у лабораторії в Рівному, не могли помилитися. Дослідження тривали місяць. Кіт не був хворим на сказ. Ми з таким не жартуємо, це ж життя людей! Але медикам також не варто було б одразу заявляти, що жінка померла від сказу. Це ще має підтвердити експертиза, яку проводять у Києві. Окрім того, питання, чи усім проводять вакцинацію. Наскільки чув, торік навіть тим, кого кусали справді скажені тварини, вакцин не вистачало.
Володимир Лазарчук, начальник головного управління ветеринарної медицини у Рівненській області:
— У кота, який у листопаді накинувся на жінку, не було сказу. Та й вісім місяців, які минули від моменту укусу, — дуже довгий інкубаційний період. Я припускаю, що міг бути контакт з іншою твариною, уже хворою. Можливо, навіть подряпина. Однак медики, коли до них звернулася жінка, все одно мали б зробити вакцинацію, незалежно від того, який результат показали наші дослідження. Зрештою, ми проведемо спільну з управлінням охорони здоров'я перевірку. Винних у смерті жінки, незалежно від того, будуть це мої підопічні чи медики, буде покарано.
Людмила Яценя, головний епідеміолог області:
— До 2014 року, коли вистачало вакцин, вакцинували усіх підряд, хто звертався з найменшою подряпиною, а тому жодних проблем із сказом людей у нас не було. Тепер же через брак вакцин і через те, що в області все-таки чимало випадків сказу тварин, медики зважають на те, який висновок зроблять ветеринари після дослідження. Якщо сказ виявляють у тварини, тоді людей вакцинують. Окрім того, вакцину колють у випадку, якщо тварина, яка вкусила, втекла. На жаль, цього року з державного бюджету на область закупили лише 60 доз вакцин. Усі ми передали на Гощанський та Острозький райони, де найгірша ситуація зі сказом. Через те, що не було торік фінансування, в районах купували вакцини за кошти місцевих бюджетів. Станом на початок червня в області залишалося 240 доз. Практично всі райони закупили вакцину, хоч і дорожчу.
Інкубаційний період сказу в організму людини — від місяця до року. Коли укус у кисть руки, хвороба мала би проявитися швидше, аніж за вісім місяців, проте родичі наполягають, що винний все-таки кіт, який вкусив жінку восени. Зрештою, кожен організм може реагувати по-різному. Допомогти людині, в якої вже проявився сказ, неможливо. Так, лікарі встановили клінічний діагноз, його ще має підтвердити експертиза, але симптоми сказу були очевидні: боязнь світла, різких звуків, шуму води.
Юрій Осіпчук, начальник обласного управління охорони здоров'я:
— Оскільки кіт був здоровим, не було показів, щоб вакцинувати жінку. Вини нашої у тому, що в області торік були реально великі проблеми з вакцинами проти сказу, немає. Їх мали б закуповувати за кошти державного бюджету. Був випадок, що дитину з Березнівського району довелося везти на вакцинацію у Білорусь…
Сергій Шуляренко, завідувач відділення особливо небезпечних інфекцій Рівненського обласного лабораторного центру Дежсанепідслужби України:
— 240 доз вакцин, якщо навіть проводити повний курс лікування, вистачить для 60 осіб — цього достатньо на область. Людина, в якої сказ, на відміну від тварин не є небезпечною для інших. Торік в області був пік захворювань на сказ тварин за останні півстоліття, цього року ситуація покращилася.
