Сучасне комунальне господарство польського міста Кракова суттєво відрізняється від українського Рівного повсякчасною наявністю послуг, за які справляють плату. Мешканцям цього міста не розповідають про пориви та аварії, відсутність кваліфікованих працівників і машин, необхідних для їх ліквідації тощо, оскільки то не їхній клопіт. Воду і тепло людям не відключають, сміття вивозять вчасно, дороги прибирають завжди, а тому краків’яни не переймаються тим, як працює господарство. На відміну від рівнян, мимоволі втягнутих у негаразди кожної комунальної служби.
Вода — срібло життя Води у 756-тисячному Кракові вистачає всім. Краків’яни п’ють воду з річок і дуже пишаються її високою якістю, яка на 99,7% відповідає абсолютному стандарту. Модернізація системи водопостачання, яка, до речі, працює тут понад 100 років, щороку дає 2-відсоткову економію до року попереднього. Навіть близько 7 мільйонів туристів, які відвідали Краків цьогоріч (позаду залишилася навіть Прага), «не перевиконали» план використання води. Краків має чотири великі водозабори, і будь-який з них у випадку аварії (в поляків вони також бувають) здатний забезпечити усе місто, змінивши напрям руху води у мережах. Міське водопровідно-каналізаційне підприємство забезпечує водою 98% мешканців Кракова; 1050 його працівників, окрім лічильників, лабораторій та обладнання, обслуговують 1090 км труб, — загальної довжини мереж Кракова вистачить, аби по них дійти до Риму. Кубометр води з подальшим її відведенням та очищенням коштує краків’янину 4,57 злотого (близько 7 гривень за кубометр). Підприємства платять трохи більше — 4,95 злотого, через вищу ціну на воду (населення платить 2,39 злотого, підприємства — 2,66 злотого). У тариф закладена також абонплата за лічильник, яка становить близько 7% загального тарифу. Це є інвестиційна складова, яка має компенсувати затрати на модернізацію системи. Розрахунки за воду ведуть з власником чи адміністратором будинку згідно з показами лічильника на увесь будинок. До речі, така ж система розрахунку й за інші послуги, причому власники зазвичай приватні, а не комунальні структури. У Кракові майже половина багатоквартирних будинків перебуває у приватній власності (47% від усього житлового комплексу міста). Така система у Польщі існувала ще до війни і засвідчила свою надійність: внутрішні мережі доглянуті, проблем тотальних неплатежів за послуги практично не існує, злісних боржників суд виселяє. Мешканці, не бажаючи платити «за того хлопця», ставлять собі індивідуальні лічильники. Вони виведені у під’їзди і завжди доступні адміністратору. Воду використовують економно, не більше 4 кубометрів на людину за місяць. За наявності боргу в будинку закон дозволяє перекривати воду; як і у нас, більшості мешканців міста перекрити воду індивідуально неможливо. Але процедура ця відбувається протягом 8 місяців, вона вимагає повідомлення у санепідемстанцію та уряд міста, а за місяць до ймовірної дати на будинку вивішують оголошення. За такий тривалий час проблему зазвичай втрясають. Трапляється, що мешканці платять за воду адміністраторові, а той за неї не розраховується. Причина буває досить неприємна: власник придбав будинок у старій частині міста 2-3 роки тому і має у ньому літніх мешканців, у такий спосіб він намагається вижити їх із будинку, щоб потім здавати звільнені помешкання туристам. Тоді втручається уряд міста. Якісний прорив стався у 2004 році після вступу Польщі до Євросоюзу. Він же і виступив головним інвестором краківських водопровідно-каналізаційних систем, профінансувавши 52% робіт, решта — власні кошти. У найближчі 4 роки підприємство планує витратити на модернізацію мереж 130-140 мільйонів злотих (близько 46 млн. доларів). При цьому підприємство щороку спрямовує 2 мільйони злотих на вирішення екологічних проблем територій довкола своїх найбільших водозаборів. Про те, як було до вступу в Євросоюз, або Унії, як вони кажуть, краків’яни говорять делікатно: можливості та бажання не збігалися.
Квартирне питання Ціни на житло в Кракові також високі й не усі мають можливість його придбати, як тільки у цьому постане потреба. Середня вартість квадратного метра житла — $1800, у більш престижних районах — близько $3600. Кредити на житло дають на 30 років під 5%. Будуватися ще дорожче через високу вартість землі — сотка у Кракові коштує понад $7000. Кажуть, ціни підскочили через велику кількість іноземців, переважно британців, які хочуть мати нерухомість у мальовничому польському місті. Люди, які не можуть вирішити житлову проблему самостійно, звертаються до гмін. Гміна — це маленька адміністративна одиниця, в одному місті їх може бути кілька десятків. У компетенції гміни перебувають найрізноманітніші питання життя людей, в тому числі й житлові. У середньому протягом року за допомогою звертається 500 родин. Варіанти різні: гміна може надати соціальне житло (низький стандарт), комунальне житло (повний стандарт) або житло в будинках, зведених товариствами суспільного будівництва. Їхній низький стандарт — це не гуртожиток, а окреме помешкання з кількістю кімнат відповідно до величини сім’ї. У гуртожитках, або студентських центрах, живуть лише студенти, на літні канікули їх здають як нічліг для туристів. Зазвичай під соціальне житло гміна купує старе непристосоване приміщення і ремонтує його. Право першочергового одержання житла мають сім’ї з низьким доходом, за ними — ті, що живуть у непристосованих умовах, сім’ї, в яких на кожного члена припадає менше 5 кв. м, бездомні, сироти і звільнені з місць позбавлення волі. Буває, що з моменту звернення до моменту вирішення житлової проблеми минає 10 років, але чим довше краків’яни перебувають у черзі, тим на кращі умови вони можуть розраховувати. Увесь цей час соціальні працівники перевіряють, чи насправді сім’я потребує допомоги. Є також програма побудови житла урядом міста. Вартість його недешева, але будинки нові, тому багато сімей, що перебували у черзі, погодилися переїхати. Будинок на фото угорі споруджений на паях гміни з товариствами. Прозорі двері у під’їзд, ключ від яких є у кожного мешканця, жодних написів, наклейок та оголошень. На балконах стоять крісла для відпочинку, горщики з декоративними деревами. Склити балкони тут не заведено — у квартирах тепло, до того ж, на скління потрібен спеціальний дозвіл, щоб не псувати фасад. Дозвіл потрібен навіть на те, щоб змінити колір вікон, хоча загальна тенденція, як і у нас, до пластикових. Враження таке, ніби люди сюди лише починають заселятися, хоча насправді вони тут живуть років по 5-6. Поміж будинками — газони з табличками про заборону вигулювати собак і топтати траву. Щоправда, деякі мешканці висловлюють невдоволення тим, що поряд з ними живуть «гмінні», але не тому, що вони псують фасади і топчуть траву — просто такий статус може негативно вплинути на ціну квартири. Варто зазначити, що на вирішення житлових проблем Євросоюз не давав ніяких грошей, усе — власними коштами.
Без бруду та пилу Кожен мешканець Кракова за рік «продукує» в середньому 263 кг сміття, сам сортує його і викидає в окремі контейнери, хоча тут немає ні системи заохочення роздільного збирання, ні штрафів (за винятком несанкціонованих звалищ). Сміттєвих баків у місті стоїть багато і різних (близько 50 видів), але усі закриваються. Величезна кількість туристів збільшує й кількість відходів, але на вулицях і в дворах завжди вчасно прибирають. Магазини, підприємства та організації також сортують свої відходи і складають їх у спеціальні збірники. Плювати харкотинням там не прийнято. Мешканцям послуга з прибирання вулиць та вивезення сміття коштує від 2,5 до 10 злотих на місяць (4-16 гривень) залежно від того, з якою фірмою укладена угода. Міська служба, яка займається вивезенням сміття з будинків, вулиць і площ, у Кракові існує уже 100 років. Працювати цьому товариству, підпорядкованому уряду міста, доводиться у жорсткому конкурентному середовищі. Хоча міське підприємство вивозить близько 60% сміття міста, нині аналогічні послуги у Кракові надає ще 60 фірм. У 1999 році уряд міста прийняв програму управління комунальними відходами у Кракові, згодом її на 14 млн. євро дофінансував Євросоюз (62% програми). Нині сховище Барич (неподалік Кракова) ємністю 2 мільйони кубометрів відходів є одним з найкращих у Польщі. Там працюють сортувальня, склад (з охороною), відділ компостування. Метан, що утворюється в процесі розкладу, використовується для виробітку електроенергії й тепла для потреб сховища. Розсортоване сміття продають підприємствам на вторинну переробку. Листя, відходи городництва, базарів, відходи з кухонь рослинного походження відправляють до компостувальні. Цикл компостування триває 7-14 днів залежно від пори року та виду матеріалу, попередньо відбувається гігієнічна обробка матеріалу при температурі 65-75 градусів. Усім процесом керує комп’ютер. Одержаний продукт використовують для рекультивації територій довкола складу і удобрення газонів та клумб у місті. У майбутньому його планують продавати як матеріал для городництва та рослинництва. На цьому підприємстві працює 33 людини, загалом склад продає близько 80% сміття. Прибиранням доріг тут займається 504 працівники. Вони оперують 200 машинами, половина з яких призначена для збору вуличних відходів. Для посипання доріг взимку у Кракові використовують сіль, яку розсипають за спецтехнологією від роздування вітром та змерзання, а також відсів. Піском посипають поза містом. І, звичайно, до ожеледиці на вулицях з подальшим довбанням дороги тут не допускають і виїжджають на очищення одразу після випадання снігу. Звичайно, що ручну працю теж використовують, але тільки у зеленій зоні чи місцях, де не може заїхати машина. З моменту, коли розтає сніг, і до початку травня триває весняне прибирання: машини замітають вулиці, пісок та відсів втягується у спеціальні збірники, щоб не забивати каналізацію, а дорога зволожується, аби не здіймався пил. Організація прибуткова, за прибирання доріг мешканці також платять — у середньому 4 злотих (6,4 гривні) на місяць, але й тут існує конкуренція.
«Закордонне» тепло Краківське теплопостачальне підприємство також є акціонерним товариством, повністю контрольованим урядом міста. Воно купує тепло у виробників і власними мережами постачає його споживачам. Варто наголосити, що три основні виробники тепла для Кракова є власністю іноземних компаній: підприємство у Кракові у середині 90-х років продали французькій компанії, у Скавіні (невеличкому місті неподалік) — з березня цього року належить чеській компанії, у мікрорайоні Кракова Нова Гута — компанії Міттал Стіл. Мешканцям, які одержують тепло стільки і коли їм треба, немає до цього ніякого діла. Тариф різниться залежно від опалюваної площі, віку будинку та його тепловтрат (при розрахунках обов’язково здійснюється енергоаудит). Обслуговування приміщень спільного користування (під’їзди, підвали тощо) оплачують мешканці будинку. Мешканці старих неутеплених будинків за тепло платять більше. У середньому виходить від 2,2 до 4 злотих (3,52-6,4 гривні) за метр квадратний. Попередні два роки ціна на тепло не змінювалася, а нещодавно у зв’язку зі зміною ціни на газ для виробника тепла тариф зріс на... 4%. Користувачі тепла від невеликої котельні, що обігріває стару частину міста, почали платити на 15% більше. Вони вважають, що це дорого, оскільки тепло становить 55% вартості усіх комунальних послуг, тож трапляються й борги. З боржниками стосунки з’ясовують у суді, але людям тепло ніколи не відключали. Термінів опалювального сезону тут не існує, при різкому похолоданні дають оголошення через засоби масової інформації про включення тепла, той, кому воно не потрібне, подає відповідну заявку. Для підприємства це не проблема, оскільки гаряча вода (мінімум +60 градусів) у мережах є постійно. Система закільцьована так, що на випадок аварій тепло можна одержати від будь-якого з виробників міста. Автономні системи тут є великою рідкістю, навіть власники особняків зазвичай користуються централізованим теплом, оскільки ставити окремий котел клопітно і дорого. Міське підприємство теплоенергетики Кракова не одержує жодних дотацій ні від уряду міста, ні від держави. Воно першим у Польщі одержало фінансування від ЄС до проекту в рамках модернізації мереж. Вартість проекту становить 75,515 млн. євро, з них внесок ЄС — 54,369 млн. євро (або 72%), власний внесок — 21,144 млн. євро (28%). Однак перший кредит у розмірі 20 млн. доларів на модернізацію тепломереж уряд Кракова взяв у Світового банку ще у 1992 році. Він же надавав дотації Кракову на новий напрям розвитку системи, з лічильниками та вузлами тепла за умови закриття близько 400 вугільних котелень, які забруднюють довкілля. У 2005-му Євросоюз знову дофінансував проект, що мав на меті зменшити суспільну різницю між країнами-членами ЄС. Тепер система теплопостачання Кракова відповідає європейським стандартам.
