У повісті йдеться про історію створення відомої пам’ятки української писемності, Пересопницького Євангелія, та деякі перипетії її збереження. Повість складається з п’яти частин. У першій розповідається про княгиню Анастасію Жеславську (Заславську), що була фундаторкою Пересопницького Євангелія. Героями другої і третьої частини є творці Пересопницького Євангелія — архімандрит Григорій та писар Михайло Василевич. У четвертій частині йдеться про гетьмана Івана Мазепу, який подарував цю книгу Переяславському кафедральному собору. В останній, п’ятій частині розповідається про Тараса Шевченка, до рук якого під час роботи в Київській археологічній комісії потрапило Пересопницьке Євангеліє.
Повість написана на основі документальних матеріалів і присвячена 450-й річниці Пересопницького Євангелія.
