Відверто кажучи, ситуація, яку описала наша відвідувачка — мешканка Рівенщини, просто вразила юристів громадської приймальні.
За словами громадянки, в одному з сіл Костопільського району проживає її мати. Старенька є пенсіонеркою, живе у будинку, що належить їй на праві приватної власності, і це право підтверджено відповідними документами. В будинку бабусі були прописані та проживали з нею на правах користувачів її дочка та зять. Приблизно п’ять років тому зятя вироком суду було позбавлено волі строком на сім років і покладено обов’язок відшкодувати завдану злочинними діями шкоду. В ході судового слідства було встановлено, що майна у своїй власності підсудний немає. Після винесення судом обвинувального вироку зять був виписаний з будинку тещі, в якому проживав. Звільнившись достроково, він поїхав ставати на облік за місцем попередньої прописки. Того ж дня, під час його відсутності, у помешканні бабусі з’явились працівники Державної виконавчої служби у супроводі дільничного інспектора. Представники влади заявили, що прийшли описувати майно, яке належить боржнику. Запросивши двох понятих, працівники ДВС та дільничний інспектор примусово склали акт опису та арешту майна, із забороною права відчуження. Не звертаючи уваги на пояснення літньої жінки, працівники ДВС тільки повідомили, що даний акт опису та арешту майна можна оскаржити в суді. Отже, виходить, презумпція невинності не існує для працівників ДВС. І людина, маючи на руках всі підтверджуючі документи про право власності, змушена доводити у суді, що її будинок та майно належать саме їй. Своїми діями дільничний інспектор та працівники ДВС не тільки порушили норми чинного законодавства, вони порушили загальноприйняті норми людської моралі. Жінка, яка чесно працювала все життя, змушена була виправдовуватись перед сусідами та односельчанами. Своїми діями працівники ДВС та дільничний інспектор заподіяли літній жінці моральну травму, довівши свою некомпетентність. Працюючи у правоохоронних структурах, вони зобов’язані знати, що право користування не породжує права власності. Те, що зять був прописаний у будинку своєї тещі, не дає ніякого права накладати арешт на належне їй майно. Право приватної власності в Україні є непорушним і гарантується насамперед Конституцією, яка є нормою прямої дії. Відповідно до ст. 47 Конституції кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону, за рішенням суду. Якщо ж законні права громадян, якими є право на житло та право приватної власності, порушуються посадовими особами органів державної влади, то неправомірні дії потрібно оскаржувати або до вищого начальства або до прокуратури.
