На Рівненщині 17 шкіл перебувають у незадовільному технічному стані, ще у трьох — аварійні будівлі, не кажучи вже про дитсадки, яких взагалі не вистачає. Незважаючи на це, серед усіх населених пунктів Рівненщини обласна влада вирішила надати перевагу селу Балашівка Березнівського району, де є і дорога, і потужна школа-колегіум, і два шкільні автобуси. Ось тільки спортивно-оздоровчого комплексу з басейном і тренажерним залом досі не було. Але цей недолік для великого села, де потрібен новий дитсадок, чиновники вирішили виправити — і нещодавно, за два дні перед виборами, спорткомплекс таки відкрили. На це з обласного бюджету пішло два мільйони гривень. Тож ми вирішили з’ясувати, чому село Балашівка для влади особливе.
Спочатку була школа Історія розбудови села розпочинається у 2004 році. На той час тутешні діти ходили в стару школу, збудовану у 1953 році. Вчителі пригадують, що стеля в класах була підперта стовпами, а в підлозі були великі щілини. — Я ще застала часи, коли проводилися заняття в старій школі, — пригадує одна з учительок Іванна Боровець. - У класі було небезпечно перебувати. Пам’ятаю, що на свою першу невеличку зарплатню купила дорогі чобітки. В перший же день, коли їх наділа, в щілині підлоги одного з класів залишила каблук від чобота. Як мені було шкода взуття, яке не підлягало ремонту, не передати! — Школа була в найгіршому стані серед усіх шкіл області, — розповідає заступник міністра з регіонального розвитку та будівництва України Микола Сорока, який у 2004 році був головою Рівненської РОДА. — Тож я розповів про неї тодішньому Президенту України Леоніду Кучмі, показав фотографії класів. Президент, побачивши, в якому жахливому стані освітній заклад, перейнявся цією проблемою і знайшов людину, яка посприяла фінансуванню будівництва нової школи в Балашівці — тодішнього головного «атомника» України Сергія Тулуба. Завдяки йому будівництво школи було профінансоване Комітетом атомної енергетики України. Після відкриття нової школи, як зазначає її директор Алла Драганчук та вчителі, успішність школярів значно зросла. Нині тут навчається 425 учнів. На навчання в старших класах сюди доїжджають ще з чотирьох сіл — Михалин, Сівки, Лінчин, Яцьковичі.
Вулиця — імені Тулуба, музей — імені Кучми - Ми не знали, як віддячити нашим меценатам, — розповідає сільський голова Балашівки Уляна Грицик. — Тож вирішили назвати вулицю, яка вела до школи і мала назву Шкільна, іменем Тулуба. Прийняли рішення про це на сесії сільської ради. Приїхавши на відкриття школи разом з Леонідом Кучмою, Сергій Тулуб був приємно здивований і задоволений нашим подарунком. Вулиця Сергія Тулуба заасфальтована, в хорошому стані й вся дорога довжиною 18 кілометрів від Березного до Балашівки, яку зробили перед відкриттям школи-колегіуму. До речі, заклад освіти назвали іменем Леоніда Кучми. Проте це не все, чим вшанували мецената Балашівки. У школі-колегіумі облаштували цілий музей, присвячений Леоніду Кучмі та його президентству, такого більше немає ніде в Україні. Це зробили до відкриття школи. Напередодні приїзду Кучми до села з’їздили за експонатами і в ніч перед відкриттям сформували виставку. — На той час я працювала заступником начальника районного відділу освіти, - пригадує вчитель української мови та літератури Балашівської школи Марія Рибчинська. - Мене послали за експонатами для музею в Київ. Нас зустрів помічник Президента і показавши три кімнати з подарунками, отриманими Леонідом Кучмою за його президентства, сказав нам брати все, що захочемо. Ми взяли, зокрема, картини, яких там було багато і які зображували цікаві для школярів сюжети. Серед них були такі, авторами яких були відомі художники України і які коштували величезні гроші. Ніхто нам не перешкоджав брати і їх. Заповнивши автомобіль вщерть, навіть кабіну, де самі сиділи, вирішили повертатися додому. Я звернулася до помічника Президента з проханням видати нам на це багатство якийсь офіційний документ, щоб нас не зупинили по дорозі і не звинуватили у крадіжці цінних експонатів. Проте помічник запевнив нас, що ніхто нас не зупинить. І справді ні разу не зупинили, а на одному посту ДАІ навіть відсалютували. У музеї налічується понад 200 експонатів. Серед них цінні картини, різноманітні вази, фотографії, є глиняні шахи з головами чиновників, серед яких король білих — Леонід Кучма, макети ракет, багато інших речей, історії яких вчителі, а заодно й екскурсоводи, й не знають. — Про них не було жодних відомостей, — каже екскурсовод Валентина Боровець. — Тож ми склали тільки їхній опис. Найціннішими експонатами є картини відомого українського художника Міщенка, рапіра у дерев’яному футлярі з різьбою, ваза з кольорового кришталю, подарована Леоніду Кучмі губернатором Петербурга, книга з натурального шовку китайською мовою з історії театрального мистецтва. Ми хотіли б розширити цей музей і зробити його Музеєм президентства України. Послали звернення з проханням надати експонати для нього до двох колишніх президентів України Леоніда Кравчука та Віктора Ющенка. Проте вони не відповіли на наше прохання. Будемо ще раз слати листи. Музей надійно охороняється. Там є камера спостереження, сигналізація, виставкові вітрини закриваються на замки.
Балашівський спорткомплекс — унікальний Балашівка — єдине село на Рівненщині і чи не єдине в Україні, де є спортивно-оздоровчий комплекс. Його будівництво на базі старої майстерні тракторної бригади розпочали разом зі школою, проте вже у 2005 році на добудову забракло коштів, хоча готовність комплексу оцінювалася у 90%. Добудували тільки у 2010 році за сприяння голови Рівненської ОДА Василя Берташа. На запитання, чому саме на добудову Балашівського спорткомплексу було виділено два мільйони з обласного бюджету та залучено 300 тис. грн. спонсорських коштів, з яких 100 тис. грн. перерахував Сергій Тулуб, п. Берташ відповів: — Обласна влада спрямована на розвиток спортивної галузі на Рівненщині, де 44% шкіл не мають спортзалів. Дітей потрібно висмикнути з вулиць і дати їм можливість вести здоровий спосіб життя. Тому наступного року у сільських школах, де немає спортзалів, споруджуватимемо спортивні модульні конструкції, на що йде небагато часу — лише два місяці. Проте перед тим як розпочати щось нове, треба завершити незакінчене. Тому ми вирішили спершу добудувати спорткомплекс у Балашівці. Тим більше, що там потрібно було зробити тільки 10% від усього будівництва. Учням школи-колегіуму можуть позаздрити рівненські школярі. У спорткомплексі є тренажерний зал, зал гри в шашки та шахи, зал для греко-римської боротьби, адже при школі діє секція з цього виду боротьби, хореографічний зал та ін. Проте головною фішкою спорткомплексу є 25-метровий басейн, вода для якого підігрівається шістьма бойлерами. Щоправда, чиновники, може, й не знають, що напередодні їхнього приїзду воду, щоб заповнити басейн, возили туди бочками. — Щоб набрати в басейн води, потрібно було два тижні, а часу до офіційного відкриття спорткомплексу залишалося значно менше, — пояснює сільський голова Уляна Грицик. - А взагалі ж, завдяки новим насосам, напору вистачатиме і з цим проблем в подальшому не матимемо, адже при школі є своя свердловина. При будівництві басейну було проведено всі необхідні розрахунки, застосовано новітні технології, щоб його можна було нормально заповнювати водою. Оглянути сільський спорткомплекс на його відкриття приїхав міністр сім’ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін. — Нещодавно я був на відкритті Палацу спорту у районному центрі Гола Пристань Херсонської області. Тоді я думав, що відкриття такого палацу у маленькому містечку — дивовижна подія. Проте відкриття спорткомплексу у сільській глибинці — Балашівці — перевершує ту подію за значимістю. Такого у сільській школі я ще не бачив, — висловив своє захоплення міністр і додав: — Наступного року ми запланували будівництво на Рівненщині льодового катка в рамках програми «Хокей України», який, очевидно, буде створено на базі майбутнього Рівненського палацу спорту. Керівництво Березнівської районної адміністрації сподівається, що спорткомплекс стане надбанням не одного села, а цілого району, і сюди з’їжджатимуться на спортивні тренування з усієї Березнівщини й інших районів Рівненщини.
Є спорткомплекс, немає дитсадка — Після того як у селі відкрили нову школу, до нас почали повертатися молоді сім’ї, які із занепадом села переїхали жити в Корецький та Гощанський райони, — каже Уляна Грицик. - Село активно розбудовується. Народжуваність в селі хороша — якщо раніше за статистикою сільської ради, якій підпорядковуються ще села Михалин, Лінчин та Сівки, в рік народжувалось не більше 60 немовлят, то сьогодні їх не менше ста. Тому нам потрібен новий дитсадок. У селі є невеличкий дитсадок у пристосованому приміщенні колгоспної контори, але там вдалося розмістити лише дві групи. А заяв від батьків вже є 60.
