Невідоме видання «Кобзаря» передав нещодавно до бібліотеки Державного архіву Рівненської області наш колега Олександр Шнайдер, начальник архівного відділу Березнівської райдержадміністрації. Придбав він його у 70-ті роки минулого століття у Ленінграді, де тоді навчався, на вулиці у місцевого мешканця за 5 карбованців. Що це за видання, за ці роки так і не дізнався. Отримавши таку цікаву книгу, першим моїм бажанням було якнайшвидше дослідити рік та місце видання, адже жодної інформації про це в книзі не було.
Почитавши примітки, в яких дуже часто застосовувалися вислови «поміщицький письменник Котляревський», «українсько-дворянський поміщицький письменник», «українська панська література» тощо, стало зрозуміло, що це довоєнне видання. Через Інтернет почався пошук інформації про перші «канонічні» радянські видання творів Т.Шевченка. Вони датувалися 1925 і 1939 рр. Але порівнюючи обкладинки, шрифти книг, було зрозуміло, що ця книга не відноситься до цих видань. Книга починається з 30-ї сторінки і, як виявилося за «Змістом», відсутнє вступне слово «Великий демократ, поет революціонер», автором якої був А.Хвиля. Почалися пошуки інформації про цю людину. Виявилося, що А.Хвиля — партійний і державний діяч УРСР 1920—30-х років, публіцист, довголітній завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК КП(б)У, з 1933 року — заступник народного комісара освіти УРСР. Андрій Хвиля особливо відзначався в боротьбі проти українського націоналізму. Цій темі й присвячені його публіцистичні й літературно-критичні праці. Хвиля був автором першої переробки українського правопису в напрямі зближення української мови з російською. Доля його була трагічною, в 1937 р. був заарештований, у 1938 р.— розстріляний. Стало зрозуміло, чому в книзі були відсутні сторінки саме з його вступною статтею. Оскільки з 1925 року, тобто з часу першого видання творів Т.Шевченка у Харкові, працював саме там, знову ж таки почалися пошуки видань, які побачили світ у тодішній столиці України. І тільки розпочавши в Інтернеті пошук видань саме зі вступної статтею А.Хвилі, десь на п’ятій сторінці побачили згадку про таке видання. Хотілось би навести цитату зі статті В.Гребенюка «Кобзар» в моїй бібліотеці», датованій 13 березня 2010 року: «Зовсім недавно на Дніпровському ринку, серед різного мотлоху я побачив стареньку книжку, яка привернула увагу до болі знайомим Шевченківським профілем на обкладинці. Віддали мені її майже за безцінь. Це був «Кобзар», виданий у Харкові у видавництві «Література і мистецтво» в 1934 році. Як виявилось, в книзі не було кількох перших сторінок. Спробував відшукати це видання в Херсоні, щоб виготовити їх копії. Але в жодній херсонській книгозбірні, включаючи бібліотеку ім. О.Гончара, цього видання не було. Не виявив його навіть в Києві, в бібліотеці Академії наук України ім. Вернадського. Лише в Київському музеї Т. Шевченка віднайшовся один-єдиний екземпляр, та й той в музейній експозиції під сигналізацією. Пройшло кілька місяців, поки мені нарешті надіслали копії недостаючих сторінок. Чому ж не зберігся «Кобзар», виданий уже в наш час, в 1934 році? Переглядаючи це видання, побачимо, що в примітках українського письменника-класика Г.Ф.Квітки-Основ’яненка названо дворянським поміщицьким письменником-монархістом, а в примітках до вірша «На вічну пам’ять Котляревському» говориться про те, що «Шевченко ідеалізував поміщицького письменника Котляревського як ідеалізував він (Шевченко Т.Г.) і деяких інших представників української панської літератури». От і виходить, що я збираю книги не зовсім прості, а книги, які можуть доповнити до відомого хоч щось нове, передати дух епохи, або наочно уявити відношення читачів, критики, можновладців до Т.Г. Шевченка в певний період.» Так закінчився наш пошук. Тож можемо стверджувати, що зберігаємо унікальне видання «Кобзаря» 1934 року. Людмила ЛЕОНОВА, начальник відділу Державного архіву Рівненської області
