П’ятнадцять ув’язнених найвіддаленішої від Рівного Полицької колонії зробили у понеділок спробу накласти на себе руки, перерізавши вени. Повідомлення про це, зважаючи на відстань і традиційну втаємниченість усього, що відбувається в подібних закладах, блискавично обростало найнеймовірнішими і найжахливішими подробицями. Уява зображувала півтора десятка людей, які повільно вмирають у камері, спливаючи кров’ю. Чиновники і правоохоронці, покинувши відпустки і приємні турботи з підготовки до святкування Дня незалежності, вирушили рятувати ситуацію, при цьому не особливо обтяжуючи себе спілкуванням з пресою. Отож при відсутності будь-якої інформації чутки залишалися єдиним джерелом, якому можна було вірити.
Центральні телеканали, пам’ятаючи про страждання харківських та львівських «зеків-самогубць» наприкінці травня, відразу ж відгукнулися на заклик про допомогу одного з полицьких ув’язнених, який назвався Олександром. Ось цей дзвінок з мобільного телефону, можливо, і став початком подій, які вийшли далеко за межі колонії. За декілька днів, вже у вівторок, дзвінок повторився. Голос ув’язненого розповів: «Учора порізали собі вени 15 чоловік через нелюдське ставлення до себе. Загиблих немає. Але крові було багато. Ми знаходимося дуже далеко від Києва і узагалі від великих міст. І раніше по 2-3 чоловіки, по 4 чоловіки різали собі вени. Але це далі за межі колонії не виходило. Ми просимо, щоб громадськість звернула увагу на те, що відбувається в нашій колонії, і допомогли нам, приїхали і розібралися в ситуації». На той час у колонії в Полицях, як завжди, в умовах секретності, вже працювали різноманітні перевіряючі — від Департаменту покарань, від прокуратури і від облдержадміністрації. Саме завдяки перебуванню цивільного чиновника у колонії — першого заступника голови облдержадміністрації Анатолія Жуковського — ми маємо зараз офіційну версію подій, яка, проте, і досі не підтверджена жодним із силовиків. У той злощасний день, у понеділок, чи то напередодні свята, чи то за планом подібних «шмонів» відбувався у колонії обшук. При цьому особливу увагу працівники колонії звертали на тих, хто перебуває в «дільниці особливого контролю» — по суті, двох камерах карцеру, в яких тимчасово тримають тих, хто особливо «відзначився» неповагою до режиму. І якщо більше тисячі засуджених мають право на таке-сяке, але вільне пересування в межах колонії, можуть читати газети, книги і дивитися телевізор, то мешканці карцеру цих поблажок позбавлені, вони можуть тільки один раз на день подихати свіжим повітрям, коли їх виводять на прогулянку. Слід відзначити, що компанія в одній з камер, де, власне, і стався інцидент, підібралася примітна. Із п’ятнадцяти ув’язнених — чотирнадцять віком до 25 років, у кожного за плечима — якщо не вбивство, то пограбування або злісна непокора працівникам міліції. Ось і вивели цю компанію після обіду на прогулянку, а в камері у той час провели обшук. Дозволимо собі припустити, що шукали мобільний телефон, з якого ув’язнений Олександр напередодні зв’язувався з телебаченням. Зрештою, нічого забороненого не знайшли, а телефон (судячи із повторного вівторкового дзвінка на ТБ) таки вдалося приховати. Повернувшись до камери, 22-річний Рустам Серазудінов (друга судимість — за вбивство), неабияк розпереживався. Йому не сподобалися розкидані речі, фотографії, тож він, на знак протесту, розбив пластмасову запальничку і одним з осколків поранив собі руку, пошкодивши вену. Солідарність — штука непроста, тим більше у в’язниці. І коли співкамерники, вочевидь, на екстреній нараді з цього приводу, вирішили повторити вчинок Рустама, ніхто не пручався. Чотирнадцять сусідів по нарах взяли одноразові станки для бриття і спробували зробити ними собі надрізи на руках. — Це неприємне видовище, від такого задоволення не отримують, — заявив Анатолій Жуковський під час розповіді про своє тимчасове перебування за гратами. Він чи не єдина цивільна людина, яка мала доступ до ув’язнених, три години провів у спілкуванні з представниками обох сторін і, незважаючи на те, що в минулому працював правоохоронцем, не зміг залишитися байдужим від побаченого. — У присутності лікаря я попросив п’ятьох ув’язнених показати руки. Вони зняли пов’язки... Було важко на це дивитися, однак нічого серйозного там не виявилося — порізи 1-2 міліметри глибиною, вен вони не зачепили. Та й лікар, якого викликали у той же день до Рустама в камеру, обмежився тільки накладенням пов’язки. За словами лікаря, ув’язнений тільки проколов собі вену, тож ні загрози його життю, ні навіть потреб у госпіталізації не побачив. Про інших і говорити нічого — вони навіть не звернулися за допомогою. Зрештою, те, що вони дійсно робили справжню спробу самогубства, я дуже сумніваюся. Пан Жуковський (все ж таки представник влади) пов’язує інцидент із Днем незалежності — ув’язнені знали, що розголос про їхню справу буде забезпечено. Крім цього, пан Анатолій виявився непосвяченим у внутрішні неписані правила виживання у тюрмі, його здивувало, що відкликаний із відпустки начальник колонії «про все домовився» з ув’язненими, а тому ті, посилаючись на таку домовленість, нічого поганого про адміністрацію закладу не говорили. — Складається враження, що домовленість стосувалася якогось послаблення режиму, — висловив припущення перший заступник голови РОДА. — Якусь там зайву ковдру чи ще одну передачу з волі. Однак потрібно пам’ятати, що колонія — не санаторій. І оскільки я сам за фахом юрист, то пригадую слова викладачів: «Як тільки ми починаємо жаліти злочинців, то перестаємо жаліти їхніх жертв». Якою ж була, окрім впертої «мовчанки», реакція силовиків? Ще позавчора прес-служба прокуратури області повністю заперечувала будь-яку позаштатну ситуацію у Полицях. А вже вчора повідомила, що Володимир Мойсеєць, який зараз виконує обов’язки прокурора Рівенської області, призначив службову перевірку обласного управління Департаменту виконання покарань. З приводу інциденту в колонії прокурори перевіряють і законність дій посадових осіб колонії. Певні висновки вже зробила і обласна адміністрація. Анатолій Жуковський, незважаючи на випадок у Полицях, переконаний, що ситуація у виправних колоніях області контрольована, бунтів там не передбачається. Оскільки фінансування виправних установ з держбюджету здійснюється не в повному обсязі, то і в цьому питанні обласна влада готова піти назустріч. Грошей, звісно, не дадуть, однак над працевлаштуванням звільнених з колоній і над закупівлею виробленої зеками продукції задумаються.
