Минулої п’ятниці у Рівному відзначали 25-річчя від дня заснування цієї організації. Як пояснює віце-президент ВПГО «Спілка аудиторів України» Інна Данилюк, свято має одразу дві мети: привітати з досягненнями та оцінити свій сьогоднішній стан і майбутній розвиток професії.
– Я добре пам’ятаю, як все починалося. До розпаду Радянського Союзу професії аудитор взагалі не існувало, бо у той час правом перевіряти фінансову діяльність державних підприємств володіло тільки Контрольно-ревізійне управління Мінфіну СРСР. У зв’язку з появою перших кооперативів та перших спільних підприємств з іноземними інвестиціями в 1987 році з’явилася і перша радянська аудиторська фірма – «Інаудит». Найпершою в Україні була аудиторська фірма «Інаудит-Україна», а в Рівному – «Рівне-Інаудит», у якій я мала честь працювати ще у далекому 1992 році. Таким чином, 25 років тому почалася моя аудиторська історія, – розповідає Інна Данилюк, директор ТзОВ-АФ «Інфо-Сервіс-Аудит». – Першими аудиторами стали колишні ревізори, економісти, юристи і бухгалтери, які не володіли достатнім рівнем знань щодо техніки перевірки в галузі аудиту, тому аудиторські перевірки на початку 1990-х нагадували ревізії радянського зразка. Лише поступово стандарти і елементи класичного аудиту почали приживатися. Для розвитку аудиторської діяльності в Україні Спілка аудиторів займалася підготовкою нормативної бази для розвитку професії: входження у професію, впровадження стандартів аудиту, постійне удосконалення професійних знань аудиторів. До речі, Спілка аудиторів України об’єднала й перших аудиторів Рівненської області, до числа яких увійшли Степан Павлюк, Тетяна Григорчук, Ірина Казимирова, Микола Омельчук, Ольга Себень, Тетяна Приходько та інші.
Сьогодні ж українських аудиторів чи не найбільше хвилюють зміни до законодавства щодо їхньої діяльності. Адже від цього напряму залежать нові стандарти, за якими їм доведеться працювати. У чому полягатимуть ці зміни та чому їх необхідно доопрацювати – роз’яснює Наталя Гаєвська, президент ВПГО «Спілка аудиторів України»:
– Ми бачимо своєю місією прийняття закону, який дозволить водночас зберегти накопичений досвід і розвиватися професії. Річ у тім, що нині на розгляді Верховної Ради перебуває новий законопроект про аудиторську діяльність, підготовлений Міністерством фінансів. І ми бачимо ризики у нових вимогах до аудиторських фірм – зокрема до тих, які займаються обов’язковим аудитом. Так, підприємства, віднесені до об’єктів суспільного інтересу, зможуть перевіряти лише фірми, що мають не менше 15 (!) працівників, з яких хоча б п’ятеро повинні бути сертифікованими аудиторами. Окрім того, вимагатимуть наявність мінімум двох міжнародно визнаних сертифікатів – хоча таке більше ніде у світі законодавчо не обумовлено! Жодна держава не змушує аудиторські фірми мати сертифікати певної організації, це може бути лише побажанням і аж ніяк не зобов’язанням!
Виходячи з того, які сьогодні ведуться розмови, ми розуміємо, що будуть лобіюватися сертифікати АССА – міжнародної професійної організації, що представлена у багатьох країнах світу. Однак вона не діє згідно з українським законодавством, наші закони на її членів не розповсюджуються, тому й ми не повинні приймати на себе їхні правила гри. Так само цей законопроект передбачає високі вимоги і до решти аудиторських фірм, що вони повинні мати у своєму складі не менше трьох сертифікованих аудиторів. Хоча насправді не у всіх компаній є потреба у наявності такої кількості аудиторів…
Як зауважують члени САУ, подібний законопроект у парламенті намагаються прийняти не вперше. Ще у 2014-2015 роках Мінфін ініціював інший, який аудитори відверто називали дуже непрофесійним – він повністю знищував український аудит. Тому 2015-го відбувся наймасштабніший у країні з’їзд фахівців цієї галузі, під час якого учасники спільно підготували багатосторінкові зауваження до законопроекту. І їх почули.
Нині українські аудитори також сповнені оптимізму. І сподіваються, що влада вкотре дослухається до фахової думки, адже їхня робота має важливий вплив на економіку всієї країни.
– Ми розуміємо, що повинні бути якісь зміни і нові вимоги. Сьогодні важливе завдання – це знайти компроміс між потребами держави, користувачів фінансової звітності та можливостями аудиторів. Щоб зберегти найкраще і дати можливість напрацювати «м’язи» аудиту в Україні, повинен бути перехідний період. От і сьогодні ми не можемо втратити можливість вплинути на розвиток нашої професії й задовольнити фахові інтереси через їхнє відстоювання професійною організацією, – додають Інна Данилюк та Наталя Гаєвська.
