«Нам вас шкода, ви опинилися не в той час і не в тому місці», — сказали озброєні грабіжники двом охоронцям торгового дому «Пасаж плюс», що на вулиці Пересопницькій у Рівному. Акуратно зв’язавши їх краватками, засунули кожному в кишеню й «компенсацію» за переживання — 300 гривень 22річному Богдану Р. і 150 гривень — його 18річному напарнику Івану Ч. Недаремно зловмисники співчували хлопцям — наступні п’ять діб саме вони, а не грабіжники, провели в міліцейських ізоляторах. Мало того — охоронців судили, в їхніх оселях зробили обшук, а рідні марно намагалися дізнатися, чому правоохоронці поводяться з ними гірше, ніж грабіжники.
Торговий дім «Пасаж плюс» обікрали о пів на першу в ніч на суботу. Злочинці в масках проникли в приміщення, піднявши віконні ролети і вийнявши склопакет у вхідних дверях до одного з відділів, які виходить у двір позаду магазину. Охоронців вони застали зненацька і, погрожуючи їм пістолетами, зв’язали, поклали на підлогу. Потім, взявши ключі від вітрин з товаром, повиносили шуби, прикраси із золота та дорогі парфуми. Загальна вартість всього цього добра ще встановлюється, однак, кажуть, мова йде про сотні тисяч гривень. Як повідомили кореспонденту «РВ» у центрі громадських зв’язків УМВС України в Рівенській області, слідчо-оперативна група на місці події з’ясувала, що охоронці на момент пограбування... спали, а також що один з них був напідпитку. — В охоронців не було будь-яких засобів захисту, не було ліцензії на цей вид діяльності, не було тривожної кнопки, щоб викликати міліцію, — говорить Руслан Грицай, начальник карного розшуку Рівенського міськвідділу внутрішніх справ. Міліція продовжує розшукувати грабіжників і відмовляється від коментарів, звинувачуючи ЗМІ в упередженому ставленні до себе та однобічному висвітленні теми. Орендарі та власники відділів торгового центру «Пасаж плюс» проводять інвентаризацію, щоб точно підрахувати свої збитки і теж утримуються від розмов із журналістами. Тим часом рідні охоронців очікують на їх повернення додому та обурюються діями міліції. Розповідає Оксана, дружина охоронця: — На чергування в «Пасаж плюс» Богдан заступив у п’ятницю о сьомій вечора, мав звільнитися у суботу о 10 ранку. Коли він не прийшов додому, я кинулася до магазину, а там все закрито, сидить міліція. Сказали мені, що чоловіка разом з напарником забрали у міськвідділ на вулиці Пушкіна. О пів на першу була там, вийшов до мене слідчий і почав заспокоювати: «Вони тут, їх допитують. Хочете чекайте, а ні –йдіть додому, він сам прийде». Богдана відпустили о дев’ятій вечора, прийшов стомлений і навіть не хотів про щось розповідати. Сказав лише, що озброєні грабіжники у масках вдерлися з того боку, де дрімав Іван. Виявили навіть жалість, — Богдану з Іваном (вже зв’язаним) засунули в кишеню гроші. Наступного дня, у неділю зранку хлопців викликали у міськвідділ на допит, вони, звісно, пішли. Ми їх так і не дочекалися до вечора. При цьому ніхто нічого нам не говорив. Лише о п’ятій вечора один з міліціонерів проговорився, мовляв, ваших повезли побої знімати. Ми з жахом: «Які ж побої, звідки вони взялися, адже грабіжники їх не били?». Ще через годину нам повідомили, що міліціонери залишають хлопців у себе на три доби. Бо начебто ось приходили підприємці, які орендують у «Пасажі» відділи та погрожували, що вивезуть охоронців у ліс, «замовлять». Каже слідчий: «Ми можемо ваших хлопців відпустити, але їм же гірше буде». Заодно сказав, щоб ми не переживали, що зможемо наступного ранку прийти, побачити своїх і упевнитися, що вони живі-здорові, потішити їх передачею. Відтак у понеділок зранку ми знову були у міліції, але до одного слідчого — мовчок, інший також нічого конкретного сказати не може. Зрештою, один сказав, що Богдана з Іваном відвезли у Костопільський райвідділ, бо в ізоляторі у Рівенському міськвідділі для них не вистачило місця. Ми знову обурюємося чому все так, до заступника начальника прорвалися, а він: «Хто вам сказав, що вони в Костополі, хто вам сказав що зможете їх побачити, вони взагалі сидять за скоєння адміністративного правопорушення». Ми: «Яке ж порушення, коли, вони ж у вас у міліції сидять?», а нас з кабінету випроваджують. Знову починаємо видзвонювати слідчих, а коли зрозуміли, що нічого вони нам не скажуть, найняли адвоката. З допомогою адвоката дізналися, що вже відбувся суд — їм присудили по три доби за дрібне хуліганство чи то пак нецензурні висловлювання у громадському місці! А близько шостої вечора побачили своїх, коли їх заводили у міліцію. До них: «Вас тут хоч не б’ють». А вони: «Ой не чіпайте», а в самих губи розпухлі, біля носа і на куртці кров... У вівторок у нашу квартиру, яку ми винаймаємо на Ювілейному, міліціонери прийшли з обшуком, показали постанову суду. Шукали щось з того, що викрали з магазину, шуби, золото. А коли нічого такого не знайшли, бо звідки ж йому взятися, забрали з собою два Богданових записники... Цього ж дня я знову пішла у міліцію, але змогла лише впросити, щоб взяли для Богдана передачу і дізнатися, що він сидить у Рівному, а Івана назад у Костопіль завезли. У середу мені сказали, що до кінця дня Богдана відпустять — хочеться сподіватися, що так і буде.
