Мешканці села Вельбівне поблизу Острога не один десяток років пасли худобу на березі Горині. Аж раптом дізнались, що пасовища, яке займало майже півсотні гектарів, у них більше немає. На тому місці, де паслися їхні корови, невдовзі порядкуватимуть чужі люди. Бо землю віддали під «особисте селянське господарство»: по два гектари дісталося кожному з 25 власників. Безкоштовно.
Пасовище — за межами села, тож розпоряджалась ним не сільська рада, а головне управління Держгеокадастру в Рівненській області. У жовтні до управління надійшло (ну зовсім випадково!) 25 заяв від людей, які не мають жодного стосунку до Вельбівного. І зовсім випадково прохачі землі вказали ділянки, розташовані саме на пасовищі! Не минуло й двох місяців, як за наказом начальника управління 25 щасливих власників отримали дозволи на безкоштовне отримання земельних ділянок під особисте селянське господарство. Далі зовсім випадково право власності на земельні ділянки реєстрували пакетом чомусь у комунальному підприємстві «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради.
В'ячеслав Зелемський, сільський голова Вельбівного:
— Це не наші землі і я лише підписував погодження, що ми не маємо заперечень про виділення цієї землі під особисте селянське господарство. Ми ж нічого незаконного не робимо, і ці ділянки виділяють законно. Ми уклали соціальну угоду, що нам ці люди пообіцяли, що будуть допомагати.
На уточнювальне запитання, з ким саме укладали угоду про те, що «будуть допомагати», пан В'ячеслав відповів, що з людьми з Держгеокадастру. Тут або сільський голова щось наплутав, або правоохоронним органам пора займатись розслідуванням щодо корупційних дій. Справа в тому, що Держгеокадастр — це державна установа, яка лише надає певні послуги і здійснює контроль від імені держави. Якщо ж хтось обіцяв «фінансово допомогти» і домовлявся в інтересах фізичних чи юридичних осіб, то це вже історія, яка стосується різних статей антикорупційного законодавства.
Тим часом селяни впевнені, що на розданій землі будуть не помідори вирощувати, а добувати пісок. І не тільки вони.
Віталій Ундір, депутат обласної ради, який представляє Острозький район:
— Щоб не виникало таких ситуацій, як у Вельбівному, у землі має бути один розпорядник. Якщо цією землею користується громада, вона й має нею розпоряджатись. А то часто неможливо розібратись: є землі громади, є державні, є ті, що належать до водних ресурсів. Щодо цього випадку, то зрозуміло, що тут тих людей цікавить перш за все пісок.
Тутешня земля багата на пісок. А пісок — це матеріал, потрібний у будівництві і не тільки. Ще за радянських часів тут проводили геологорозвідку і оцінили поклади піску приблизно у 3,5 мільйона кубометрів. На ринку вартість одного кубометра піску сьогодні сягає 60 гривень. Провівши прості підрахунки, отримуємо суму у понад 180 мільйонів гривень. І головне — без податків. Адже землю віддали БЕЗКОШТОВНО. А за законом, видобуток піску на своїй землі «для власних потреб» можна проводити без дозволів на глибині до двох метрів. Зважаючи на наші реалії, можу закластися, що ніхто не перевірятиме, чи пісок видобувається на продаж, чи для власних потреб. Тим більше — ніхто не вимірюватиме, на яку глибину копатимуть. І навіть якщо хтось все ж вирішить перевірити точність дотримання букви закону, то доходів на піску цілком достатньо на аргументи, які б задовольнили цікавість будь-яких місцевих перевіряючих органів. Так, як, вочевидь, задовольнили аргументи, через які сільський голова, керівництво району та управління Держгеокадастру дали дозвіл 25 «чужакам» забрати у селян майже 50 гектарів лугу.
На завершення ще один цікавий момент, так би мовити — для порівняння. Ще у 2009 році на Рівненщині з'явились інвестори з Данії — корпорація «Н+Н». Вони орендували неподалік Острога кілька десятків гектарів землі для будівництва заводу з виробництва газобетонних блоків. Уже дев'ять років вони сплачують орендну плату і всі податки в бюджет. Весь цей час намагаючись отримати ліцензію на видобуток піску. Отримали ж лише кілька років тому. Але потрібен ще дозвіл на «зняття лісу», який знаходиться на ділянці, отриманій під піщаний кар'єр. Дозволу немає й досі. Кажуть, корпорація «Н+Н» вирішила відмовитись від будівництва заводу на Рівненщині. І взагалі згорнути інвестиційну програму в Україні. А все могло б бути зовсім інакше, якби інвестори з Данії знали, що не потрібно оббивати міністерські пороги, збирати стоси документів на отримання ліценції на видобуток піску. Що не обов'язково мати всі погодження, дозволи, експертні оцінки і висновки. Достатньо просто взяти документи 25 осіб і оформити на них по два гектари для «ведення особистого селянського господарства». І нічого, що ні село, ні держава від того не отримає ні копійки. Чому це має цікавити бізнесменів з Данії, якщо це не цікавить українську владу?
