У будинку №28, що на вулиці Київській у Рівному, минулого четверга троє чоловіків спочатку разом випивали, потім — посварилися. Двоє вбили свого товариша, а його тіло розпиляли «болгаркою». Відрізану голову людини знайшли у пакеті працівники міліції.
— Біля будинку на вулиці Київській працівники патрульної служби затримали двох громадян, які курили, а коли побачили міліціонерів, викинули сигарети. Наші працівники попросили їх показати, що в пакеті, ті відмовилися, сказали, що він не їхній. У пакеті була відрізана людська голова та марихуана, — розповів начальник обласного управління міліції Сергій Піддубний. Затримані чоловіки одразу відмовились давати свідчення. Тож на Київську терміново виїхала сила-силенна міліціонерів, які почали робити поквартирний обхід будинку. За деякий час правоохоронцям вдалося встановити оселю, в якій був скоєний злочин. У ній жив... їхній «давній знайомий» — рівнянин Сергій, якого у місті називають «Кротом». Сергій має 5 судимостей, востаннє був засуджений за вбивство з розчленуванням тіла. У 2005 році отримав за цей злочин 7 років та 3 місяці, але в 2006 році Жовтневий райсуд Луганська звільнив його від відбування покарання через хворобу — рівнянин є інвалідом першої групи, він не має ніг та однієї руки. — У ванній господаря оселі ми знайшли розчленований труп людини, ноги й руки були вже відрізані та лежали у кульках. Ми виявили два зламаних ножі, «болгарку» та ножівку, — каже генерал Піддубний. На квартирі Сергія проживав його товариш разом із своєю співмешканкою. Вони й допомагали інваліду по господарству. Їхніми гостями у помешканні були всі, хто хотів випити горілки або ж «скуштувати» наркотиків. От і минулого четверга «на вогник» до Крота зайшов вантажник з ринку. Виникла сварка. І Сергій з товаришем вбили свого гостя, а щоб приховати злочин — вирішили розчленувати його тіло та винести на вулицю частинами. Вочевидь, завдання було не з легких, бо на допомогу вбивці покликали ще одного спільника. І якраз у той час, коли квартирант Крота та «помічник» радились, куди віднести пакет з головою вбитого, їх затримав патруль міліції. Зараз і Сергій, і його напарник перебувають у слідчому ізоляторі, «на підписці про невиїзд» поки гуляє вулицями Рівного їхній «помічник» та співмешканка напарника Крота. …Сусіди, які жваво між собою обговорюють те, що сталося, з журналістами спілкуються неохоче. Кажуть, що бояться інших спільників Сергія, які на волі хоча й неозброєні, проте небезпечні. Одна з жінок сказала кореспонденту «РВ»: « Я Сергія знаю, в одному дворі виросли, він був хороший хлопчик, а що там далі сталося, не знаю». Особу вбитого вантажника Анатолія Левака міліціонерам вдалося встановити у вівторок, а в середу в Рівне приїхала його вдова Тетяна. Жінка у морзі впізнала свого чоловіка. Розповідає Тетяна Левак: — Я з села Привільне Дубенського району. Прожили у подружньому житті 15 років. Мені зараз 34 роки, Анатолію першого березня виповнилося 37 років. Йому б ще жити й жити. Осиротіли дві доньки віком 14 і 11 років. Коли ми одружилися в 1992 році, колгосп розпався. Анатолій влаштувався на роботу в селі, працював на пилорамі майже 12 років. Потім і цієї роботи не стало. Він почав їздити на заробітки в Москву, проте невдало. Робив на різних роботах, але не заплатили, ще й паспорта вкрали (чи, може, десь загубив). Отож додому фактично пішки прийшов. Повернувшись до нас, начебто схаменувся, пити перестав, та потім взявся за старе. З квітня у Рівному працював, влаштувався вантажником на ринку Дикого. Додому майже не приїжджав, з однієї причини — почав сильно запивати. Я його все просила: «Покинь той алкоголь, повернися додому, щоб нормально все було. Не за гроші мова! Можеш лише на себе ту копійку, що заробиш, витрачати, тільки не пий, щоб дітям не соромно було за такого «батька». А він не послухався. Хоча до дітей на день народження приїжджав у квітні і червні, подарунки привіз, говорив з ними. Згодом ще якось приїхав, у школу до дітей заходив. Але вже нічого ні їм, ні мені на сім’ю не дав. Обіцяв, що ось заробить грошей і привезе. А воно ось як заробив... Про все дізналася лише у вівторок, міліціонери з Рівного приїхали до мене, фотографії показали. Як він у Рівному жив, де, з ким водився і чи мав якісь справи, я й не знаю. Вочевидь, на тому ринку й познайомився з якимись волоцюгами, любителями випити. Дуже страшно від того, що сталося. Це — нечуване звірство. Анатолій у нас був доброю людиною, душевний, людям завжди в усьому допомагав. Спокійний завжди був, ніколи у жодні бійки не влазив.
