Краєвид, що видніється з вікон мешканців сіл Рубче та Метків Рівненського району, не змінюється вже впродовж кількох десятиліть. Понад 15 мільйонів тонн відходів від виробництва фосфорної кислоти «Рівнеазоту» давно вже перетворились на рукотворні фосфогіпсові гори. І хоч остання вантажівка з відходами тут побувала майже десять років тому і з тих пір фосфорну кислоту на підприємстві вже не виробляють, та що робити з тими відходами — й досі не вирішили.
Мешканці ніби вже й звиклися з таким сусідством, та все ж непокояться, що відходи забруднюють питну воду і грунти. — Я той майданчик, на якому зберігається фосфогіпс, разом з іншими будувала, — розповідає мешканка села Метків. — Тоді, ще за Радянського Союзу, були дуже жорсткі нормативи, клали кілька шарів піску, бетону, асфальту. Робили так, щоб жодної тріщинки не було. Якщо тоді таку технологію вимагали, значить, все ж таки вважали, що відходи небезпечні. А сьогодні кажуть, що вже все «безпечно»? У Рівненській обласній санепідемстанції підтвердили, що останні аналізи проб води, які брали з місцевих колодязів, відхилень від норм допустимого вмісту поліфосфатів не зафіксували. — Щоправда, є деякі відхилення з бактеріологічних показників, — розповідає заввідділення комунальної гігієни обласної СЕС Микола Лук’янов. — Але причина в тому, що поблизу колодязів знаходяться доярні, хліви, туалети. Колодязі потрібно чистити і дезінфікувати для профілактики. Тоді вода буде чистішою. Але, безумовно, централізоване водопостачання до цих сіл набагато покращило б ситуацію. Олеся Ткачук, голова Городоцької сільради, погоджується: водогін потрібен, але коштів у бюджеті на це немає. Щодо відходів селищний голова має таку думку: — Перевозити той фосфогіпс вдесятеро небезпечніше буде, ніж те, що він лежить там роками. Ті гори вже й травою поросли, утрамбувалися. Це раніше, до 2001 року, коли ці відходи вивозили на майданчик і робили фосфорну кислоту на «Азоті», вони дуже заважали. Погоджується з тим, що відходи чіпати не варто, й гендиректор ВАТ «Рівнеазот» Михайло Заблуда, щоправда, з інших міркувань: — В принципі, фосфогіпс — це все, що ми вийняли із землі, на землю й поклали. Там немає таких хімічних сполук, які могли б шкодити природі. Усіх будівельних норми при закладці сховища було дотримано. А моніторинг, який ми здійснюємо, підтверджує, що небезпеки бути не може. Багато є розмов про те, щоб переробити цей фосфогіпс. Маємо різні пропозиції з цього приводу. Але ми їх відкидаємо, тому що поки вони економічно невигідні. Моє бачення таке — нехай фосфогіпс ще полежить. Я його нікому віддавати не збираюся. Це товар, який ми потім будемо продавати. З іншого боку, маємо розуміти, що позбутися 15 мільйонів тонн відходів, які там зберігаються, за день чи рік-два неможливо.
