Визначити головну подію року, що минув, неможливо. Подій було багато, яка головна — не скажеш. Зате можна говорити про остаточне завершення процесу, який обіцяв народу понад сорок років тому Микита Хрущов. Для тих, хто не пам’ятає, нагадую, що саме цей політик поставив завдання наздогнати, а згодом і випередити Америку. З часом обіцянка забулася.
Визначити головну подію року, що минув, неможливо. Подій було багато, яка головна — не скажеш. Зате можна говорити про остаточне завершення процесу, який обіцяв народу понад сорок років тому Микита Хрущов. Для тих, хто не пам’ятає, нагадую, що саме цей політик поставив завдання наздогнати, а згодом і випередити Америку. З часом обіцянка забулася. А коли це врешті сталося, ми і не помітили. Бо все важливе у житті робиться не одразу, а поступово. Як борода починає рости, або волосся випадати. Ніби вчора було так само, як сьогодні, а за два роки вже лисий. І борода лізе так, що не встигаєш голити, а ніби вчора голився раз на тиждень. Непомітно, потроху, ми наздогнали цивілізований світ, а значить, і Америку. В той самий день, коли з екранів американських кінотеатрів починають литися відра свіжої бутафорської крові, вони течуть і по екранах наших кінотеатрів. Із усім іншим така ж картина — від останньої версії комп’ютерної програми до найновішої моделі «Фольксвагена» — все у нас так само, як і у них. День у день, якщо не раніше. Модні шмутки, мобільні телефони, найдосконаліший гель для зволожування п’ятки лівої ноги — все до наших послуг вже зараз. Не треба нікуди їхати, летіти чи добиратися іншим шляхом. Все нам привезли, розрекламували, показали, запропонували. І якщо в тій Америці все слід з англійської перекладати, то у нас все по-нашому або, на крайній випадок, на «общєпонятном». Народ, повторюю, це ще не усвідомив. Ось хоча б той мужик, що біля базару на гітарі грає. Йому кинуть копієчку, якщо затягне куплети сімдесятих років про який-небудь «новий паварот», котрий невідомо що «несьот» ліричному герою. Нема коли співаку, вигнаному колись за пияцтво із філармонії. Не знає він, що нас вже ніхто нікуди не «несьот». Вже все, добігли, наздогнали. Тепер віддихатися можна, огледітись довкіл. Не схоже на Америку, чи не так? А якщо вмитися зранку, автомобілі помити, щоб блищали, тротуари з проїжджими частинами теж помити чисто, а не порозвозити пилюку, як зазвичай? Чим не Америкою стає наше місто, освітлене вітринами нових і нових магазинів, кафе, перукарень, ломбардів і готелів для проїжджаючих? А якщо ліхтарі на вулицях увімкнути? Всі до одного, а не кожен десятий із лампочкою-сороковкою, як тепер. Якщо не Нью-Йорк, то Сакраменто, штат Каліфорнія, точно відпочиває. Така у нас завелася краса. Такі шик і блиск! Боюсь лише, що не розгледіти поки вітчизняної Америки більшості співгромадян. Тільки голову піднімеш, а там реклама горілки. З нею, рідненькою, ми випередили не тільки Америку, а й ввесь інший світ. Такої кількості етикеток різнокольорових і не снилося жодному із поколінь сущих на планеті споконвіку. І все це — простий спирт, розведений водою. Чим більше його п’єш, тим далі від Америки. Не позаду, а попереду, звісно. Бо стільки випити, як п’ємо ми, не під силу ніяким американцям. Хрущов, певно, знав про це, тому й не сумнівався, що наздоженем. З Новим роком!
