Вбивство матері сином, яке сталося у Грушвиці, не є для нашого краю винятковою подією. У сімейних сварках, які переходять у бійки, призводячи до тілесних ушкоджень та вбивств, зазвичай перемагає молодість. Винятковими виглядають подробиці того, що сталося у Грушвиці.
Поспіхом пофарбований закривавлений віз, яким убивця доправляв свою ще живу матір у поле, щоб закопати, навів підозри на 16річного Володимира з села Грушвиця. Міліціонери, які приїхали в село на повідомлення про несподіване зникнення Лідії Михайленко, відразу помітили на возі сліди крові. Молодший син Лідії зізнався, що вбив матір сокирою і закопав у полі. Каже, поки копав яму, помітив, що вона ще дихає, тож добив матір лопатою... Так склалося у житті, що 46річна Лідія Михайленко, мама трьох дорослих синів та доньки, мешкала у Грушвиці лише з наймолодшим сином Володимиром. Старшими дітьми опікувався її чоловік — живуть вони окремо, у Рівному. Саме старший син Вадим першим дізнався про зникнення матері — йому зателефонував Володимир. Вадим відразу ж повідомив про зникнення у міліцію. — Коли Володя розповів нам про зникнення мами, всі йому дуже співчували, намагались хоч чимось допомогти, — розповідає голова Грушвицької сільської ради Оксана Климук. — Його рідний батько помер, він завжди був з матір’ю. Вони були нерозлучними. Лідія знімала у селі покази лічильників, Володимир їй і в цьому допомагав. Після закінчення дев’ятого класу хлопець більше у школу не пішов. Допомагав матері по господарству, підробляв у односельчан — сім’я мала коней. Загалом він був важким хлопчиком, якась у нього прихована агресія була. Коли міліціонери запитали Володимира, коли він востаннє бачив свою маму, той спочатку вигадав, що за нею заїхали двоє чоловіків, які буцімто цікавилися земельною ділянкою, яку продавала Лідія. Коли ж оперативники звернули увагу на віз, який стояв у дворі, і під свіжою фарбою виявили сліди крові, Володимир таїтись не став. — Син зізнався, що вбив маму. За його версією, це сталося під час сімейної сварки. Він вдарив її обухом сокири по голові. Тіло поклав на підводу та вивіз у поле. Там викопав яму. Юнак побачив, що мама подає ознаки життя, отож вдарив її лопатою по голові. За фактом навмисного вбивства ми порушили кримінальну справу, — повідомив «РВ» начальник Рівненського райвідділу міліції Петро Єзгор. Тепер Володимир розповідає, що розкаюється у скоєному, зізнається, що щоночі приходив на місце, де закопав матір, і плакав: — Вона завжди мене била. Сварилась, чому я пізно приходив додому, чому нічого не роблю по господарству. Я ж і так нікуди не ходив, бо вона мене не пускала. У нас велике господарство, я ним і займався. В той день я ніс сокиру, щоб покласти її на місце. Коли мама повернулась, я ненароком її вдарив обухом. Вона впала, я помацав її пульс — його не було чути. Поклав маму на підводу, повіз у поле і там закопав. Але, як не крути, мусив правду міліції розказати. Я ж із села не втікав. Зараз, я, звісно, розкаююсь... У вівторок міліонери привезли Володимира у Грушвицю на відтворення обставин вбивства. Він так боявся розправи своїх братів та маминого чоловіка, що попросив посиленої охорони, сказав, якщо не охоронятимуть — у село не поїде, бо дуже боїться. Міліції справді довелося взяти хлопця у кільце, бо подивитись на нього вийшло чи не все село. Свій 17й день народження, який припадає на 10 квітня, Володимир зустріне у слідчому ізоляторі. Передачі йому ніхто з рідних у цей день не принесе. — Я, мабуть, ніколи не зможу його простити за те, що він вбив нашу маму, — сказав Іван, старший брат Володимира, зауваживши, що від матері ніколи не чув скарг на Володимира.
