Близько 1450 багатоквартирних житлових будинків є у Рівному, майже усі обслуговують комунальні житлово-комунальні підприємства. І лише 36 з них вийшли з-під комунального крила з гострим дефіцитом справжніх послуг і об’єдналися у товариста співвласників. Проте це — лише якихось 2,5% від їх загальної кількості. Важко знайти задоволеного рівнем комунальних послуг, також нелегко переконати людей у тому, що кращого від недофінансованих комунальників годі чекати.
— Я чудово розумію тих людей, які встановлюють автономні системи опалення, навіть коли це складно, клопітно і дорого, — каже рівнянин Петро Борисюк. — Їх не цікавить, наскільки їхні індивідуальні системи розбалансують загальну, оскільки досвід показує, що до неї комунальникам діла мало. Їх здебільшого цікавить оплата послуг. Ризиком можливих аварій через неналежний стан будинкових мереж, які вони й мають обслуговувати, переймаються власне мешканці, які вже не раз залишалися взимку без тепла. Я сам інженер-механік і знаю, як можна було б зробити автономне опалення від електрики в умовах нашого 14-поверхового будинку без газу. У цьому випадку важче від’єднатися від централізованої системи, аніж зробити автономну. І даремно кажуть, що це додаткові капіталовкладення, адже вони збільшують вартість квартири, в якій мешканцю завжди буде тепло і не болітиме голова про труби, вузли та невідомо чиї борги. У будинку на вул. Київській, 42, де мешкає п. Борисюк, у 2004 році під програму розвитку ООН з ініціативи міської влади (згадаймо широко розрекламовану ТЕЦ) встановили вузол регулювання споживання тепла та лічильник. Це була хороша ідея, яка дозволяла регулювати тепло залежно від температури повітря й економити власні кошти. Однак кожна хороша ідея, не доведена до логічного завершення, результату не дасть. Так вийшло і в цьому випадку. Зі слів п. Борисюка, не визначено, хто конкретно має регулювати тепло і стежити за даними лічильника, якусь людину формально нібито призначили, але вона лише іноді брала потрібні дані, та й то по телефону. Зараз термін повірки лічильника закінчився і невідомо, хто буде ним займатися далі. — Обладнання було придбане коштом енергосервісної компанії ЕСКО, але й досі в експлуатацію ніким не прийняте: ЖКП воно не цікавить, а «Комуненергія», наскільки мені відомо, не з’ясувала фінансові відносини з компанією ЕСКО — каже п.Борисюк. — Ще з літа я веду листування з управлінням житлово-комунального господарства, з ЖКП, але відповіді, що ж буде з нашим вузлом регулювання споживання, так і не почув. Петро Борисюк давно має намір переконати сусідів у необхідності об’єднання в товариство співвласників і вивчає типовий статут такої організації. На його думку, щоб товариство було справді ефективним і мало власну базу, потрібно об’єднати бодай два будинки і створити асоціацію співвласників.
