Нова книга Макса Кідрука: викинути чи дочитати?

Мабуть, найуспішніший письменник, який називає Рівне рідним містом — молодий мандрівник-літератор Макс Кідрук. Днями він презентував тут свою нову, восьму за чотири роки (!) художню книгу "Твердиня" і зауважив: якщо вона і надалі буде продаватися настільки успішно, як у перші дні після появи у книгарнях, першого накладу у 5000 примірників точно не вистачить. Зокрема, у топ-рейтингу всеукраїнської мережі книгарень "Є" "Твердиня" посідає друге місце.

Романом "Твердиня" колишній студент "водника" та Стокгольмського університету остаточно утвердився як автор пригодницької гостросюжетної літератури. Після серії пригодницько-документальних книжок про свої подорожі він написав трилер "Бот", приставивши додаток "техно-трилер", тим самим увійшовши до історії української літератури як автор першого твору у цьому новітньому жанрі. Його аудиторія — молоді люди, готові сприймати динамічну пригодницьку екшн-літературу. Це саме продемонструвала і рівненська презентація — один з небагатьох літературних заходів, куди організатори, спільнота "Література.rv", продавали вхідні квитки за 10-20 гривень. І що цікаво — послухати мандрівника-письменника прийшло більше сотні читачів.

Власне, "Твердиня" — це ті самі мандри. Але вже із закрученим сюжетом із небезпекою, любовним трикутником і, звісно, загадкою. Такою загадкою автор обрав реальну легенду про перуанське міфічне "місто з золота" Паїтіті, яке за сюжетом шукають студенти Стокгольмського університету з різних країн. Те, що сам Макс Кідрук щиро захоплений загадками древніх цивілізацій, стало зрозуміло з того, як він розповідав про нову книгу. Письменник наголошував, що у різних країнах, від Лівану до Перу, знаходяться маловідомі руїни старовинних міст, стіни яких, наприклад, зроблені з монолітних, ідеально з'єднаних один з одним блоків вагою до 1000 тонн, тоді як найважчий блок у піраміді Хеопса — до 80 тонн. Як древні, наприклад, інки могли будувати такі міста — письменник не знає. Але наголошує, що офіційна історія пояснює далеко не все. — Я намагався написати книгу таким чином, щоб у людей під час прочитання виникало протиріччя, — розповідає Макс Кідрук. — З одного боку — це бажання швидше дочитати до кінця, з іншого — викинути геть через відразу, яку викликають певні моменти. Задум книги виник ще у 2009 році, але тоді її довелося відкласти. Писалась вона активно цілий рік, і сьогодні результатом я задоволений.