Мова піде не про фанатів модної музики 80-х років. Герої конфлікту, про який піде мова, — «металісти» справжні, а не удавані. Саме їхніми зусиллями останніми роками з очей зникли практично всі вироби з металу, які не охороняються цілодобово. До останнього часу бізнес на металобрухті мав занадто сильний кримінальний присмак і його подробиці практично ніколи не виносилися на широкий загал. Пошумлять навколо викрадення ще одного пам’ятника чи особливо великого заводського верстата — і все.
Мова піде не про фанатів модної музики 80-х років. Герої конфлікту, про який піде мова, — «металісти» справжні, а не удавані. Саме їхніми зусиллями останніми роками з очей зникли практично всі вироби з металу, які не охороняються цілодобово. До останнього часу бізнес на металобрухті мав занадто сильний кримінальний присмак і його подробиці практично ніколи не виносилися на широкий загал. Пошумлять навколо викрадення ще одного пам’ятника чи особливо великого заводського верстата — і все. Тільки з призначенням в область нових людей в адміністрації проблема промислових збирачів металобрухту вийшла із «кулуарів» і стала предметом обговорення. Влада запропонувала заготівельникам металу об’єднатися в асоціацію. Місцеві «металісти» і ті, хто причетний до цього бізнесу, поставилися до владної ініціативи по-різному. Незважаючи на наради, консультації й переговори, про створення своєї асоціації заготівельники металобрухту ще не домовилися. Надто різні у них думки з приводу її діяльності чи навіть доцільності. Та й чиновники, як видається, ще самі не вирішили, чого вони хочуть від асоціації і як її таки створити. Або не хочуть про це говорити відкрито. Поки що маємо такі коментарі причетних до проблеми металобрухту осіб. Ігор Голод, радник голови ОДА з економічних питань: — Аналізуючи можливості додаткового наповнення бюджету, ми дійшли висновку, що один з перспективних напрямів — це ринок металобрухту. В області на ньому офіційно працюють 28 суб’єктів, за якими числиться 119 приймальних пунктів. І хоча брухту вони вивозять багато, лише за четвертий квартал минулого року з області вивезено близько 23 тисяч тонн, податків платять мало. Тому що у нас провадять діяльність багато фірм з інших регіонів, значна частина брухту не зазначається у документах чи вивозиться за липовими дозволами, загалом ринок утворився хаотичний і підприємці працюють на ньому розрізнено. Відтак облдержадміністрація вирішила якимось чином цей ринок упорядкувати, а заодно зняти з себе неделеговані їй повноваження видачі дозволів на відвантаження металобрухту. При цьому жодного тиску на підприємців не чиниться, їх лише зібрали разом і попросили обговорити наболілі питання. І хоча ми таки підтримали ініціативу підприємців про створення асоціації, вирішувати це питання лише їм. Олександр Лобуренко, керівник ТзОВ «Західметалторг»: — На зборах в обласній адміністрації радник голови Ігор Голод запропонував нам об’єднатися в асоціацію, яка б співпрацювала з ОДА і захищала наші ж інтереси. Передбачається, зокрема, що асоціація відслідковуватиме «доїння» своїх членів силовиками, запобігатиме таким проявам, а також сприятиме наповненню місцевого бюджету. Так, один з можливих варіантів — це знизити закупівельну ціну. Зараз вона становить 800 гривень за тонну брухту, а продаємо ми його по 990 гривень. Тобто наш умовний заробіток з кожної тонни становить 190 гривень. Якщо ж ми платитимемо за кожну тонну 500 гривень, а продаватимемо по тих самих 990 — і за умови, що в області не буде недобросовісних заїжджих конкурентів, які виставлятимуть свою ціну, зароблятимемо вже 490 гривень. А отже, зможемо більше грошей відраховувати області. З останнім, щоправда, досить складно — немає механізмів, щоб за кожну тонну вивезеного брухту офіційно переказувати певну суму коштів у бюджет, і так само немає механізму, щоб платити ці гроші асоціації. Але можна, наприклад, запровадити схему, що гроші надходитимуть в асоціацію у вигляді добровільних пожертв, а вона вже за рекомендацією ОДА спрямовуватиме їх на реалізацію соціально важливих програм, фінансування будівництва дитсадків, шкіл і лікарень. Можливо також, що ми просто сплачуватимемо у більших обсягах прибутковий податок. Одне слово, невирішених питань ще багато, і ми над ними працюємо. Як, власне кажучи, ще працюємо і над самим створенням асоціації. Леонід Біляк, заступник начальника головного управління економіки: — Розраховувати на якісь гроші від Асоціації заготівельників і переробників металобрухту допоки не доводиться, але краще, щоб вони таки навели порядок між собою і її створили. Адже нам легше буде співпрацювати з Асоціацією, а не з 30 такими собі одноосібниками і вислуховувати від них скарги, що влада того чи іншого з-поміж них покриває, що хтось там за кимось «стоїть». Окрім того, подібна самоорганізація бізнесу хороша і перспективна справа. По новітньому — це кластер, об’єднавшись у який виграє кожен зокрема і всі разом. До речі, подібним чином на Рівенщині вже з успіхом працюють сільгоспвиробники, деревообробні підприємства. Але знову ж таки — це суто добровільна справа, і лише самим підприємцям вирішувати, чи об’єднуватися в асоціацію. Також хочу запевнити, що неухильне дотримання законодавчих вимог залишатиметься обов’язковим навіть для членів асоціації. Ярослав Панасюк, голова правління АТ «Рівневтормет»: — Наше товариство заготовляє п’яту частину від усього металобрухту області, з радянських часів і до сьогодні в нас найкраще і найпотужніше обладнання, але ми проти створення асоціації. Це буде своєрідний паразит на здоровому тілі, оскільки асоціація нічого не вирішить та і не повинна вирішувати. Хто чесно і відкрито працює, не потребує асоціацій. Так, з одного боку, законодавче поле, яке регулює ринок металобрухту, насправді ще далеке від досконалості, з іншого — у влади, у тому числі й на місцях, більш ніж достатньо важелів впливу і «мускулів», щоб розібратися з порушниками. Зокрема, неважко проконтролювати, чи дотримуються Закону України «Про металобрухт» і всіх, досить жорстких передбачених ліцензійних умов підприємства і фірми, які працюють на ринку металобрухту офіційно. А чи нарешті побачити ті численні незареєстровані приймальні пункти, розташовані в гаражах і підвалах, поцікавитися, чому за одними адресами зареєстровано декілька різних фірм одних і тих самих власників, зрештою, унеможливити ту ж таки корупцію чи незаконні побори контролюючих органів, якщо вони мають місце. Але знову ж таки, цим повинна займатися не асоціація. Ну як вона «вирішуватиме» питання з «силовиками», не допускатиме на Рівенщину конкурентів та узгоджуватиме рівень закупівельних цін, якщо все це суперечить законодавству? Разом з тим, я вважаю, що порядок на рівенському ринку заготівлі металобрухту наводити потрібно. Тому сподіваюся, що влада таки розбереться у всіх назрілих питаннях і знайде шляхи насправді правильного їх вирішення. А не піде на поводу спритних ділків, які шукають вигоду насамперед для себе.
