Самотній рівненський пенсіонер Федір Дзюбук заповів свою квартиру колишній соціальній працівниці Людмилі Ткачук, яка обіцяла взамін доглядати за ним. Але щойно уклали угоду, як у жінки-спадкоємиці знайшлися важливіші справи. Тепер пенсіонер хоче визнати спадковий договір недійсним і уже кілька місяців судиться з п. Людмилою, якій заповів свою квартиру.
Федір Дзюбук
Федір Дзюбук, пенсіонер:
— Я кричу їй: «Я вас не хочу!», а вона ніяк не відчепиться. Уже не знаю, що й робити. Мені 82 роки, нещодавно вийшов з лікарні й дуже погано почуваюся. А перед тим мене ще й тероризували телефонними дзвінками по вечорах… Невже чекають, щоб у мене швидше серце відмовило?
Я мешкаю один в однокімнатній квартирі, й управління соцзахисту призначило мені соціального працівника. Вона так втерлася до мене в довіру, що я вирішив укласти з нею спадковий договір. Тобто після моєї смерті квартира має відійти їй. Зі свого боку, вона пообіцяла, що буде регулярно годувати мене та прибирати, оплачувати лікування, допомагати з оплатою комунальних послуг, ще й дістане мені путівку у санаторій «Червона калина»! Я повірив. Першого липня 2015-го вона взяла свого сина і приїхала, щоб підписати папери. Я не міг прочитати всього, що там було. Цей процес підписання тривав десь з 9.30 майже до 13.00, я дуже стомився і зрештою підписав все, що вони хотіли. Потім вона побачила у мене рецепт від лікаря на препарат «Феназепам» — я приймаю його як снодійне. Коли дізналася, що я напередодні підписання вживав ці ліки, то страшенно розгнівалася. Адже цей препарат вважається транквілізатором і може мати психотропну дію. Тобто документ могли визнати незаконним, бо я вживав ці таблетки!
Що особливо образливо, жодної обіцяної допомоги по господарству я так і не отримав, хоч не раз дзвонив і просив. У відповідь чув лише, що у неї й без мене роботи вистачає… Тому в серпні 2015-го я подав до суду, але перше судове засідання було тільки у травні 2016-го. Про мою біду почув депутат Юрій Мітін і допоміг знайти адвоката, яка представляє мої інтереси. Я не добиваюся для себе моральної компенсації. Просто не хочу віддавати квартиру людині, яка мене обманула.
Вікторія Власик, адвокат п. Дзюбука:
— У спадковому договорі повинні бути розписані конкретні дії, які зобов'язується виконувати набувач щодо відчужувача — наприклад, раз на тиждень прибирати квартиру, купувати продукти та інше. Невиконання умов є підставою розірвати договір. Справа у тому, що в договорі, який уклав Федір Архипович, взагалі таких дій не прописано! Отже, і причини для розірвання немає. Зате саме ця обставина дає підстави вважати договір неукладеним, чого ми і добиваємося в суді. Бо усно друга сторона обіцяла Федору Дзюбуку пожиттєво дбати про нього, причому цілком конкретними діями. Якщо ж договір все-таки визнають укладеним, то чи відповідає він вимогам закону?
На наступне судове засідання має прийти нотаріус, яка завіряла документи. Я підняла папери і з'ясувала, що за законом цей договір має бути внесений в спадковий реєстр, причому — одразу, а не через кілька днів. Якщо цього не зробили, то він не має юридичної сили.
Людмила Ткачук, колишня соціальна працівниця:
— Федір Архипович — хороша, але дуже довірлива людина. Я впевнена, що зараз він діє під впливом депутата, який навмисне налаштовує його проти мене. Ми одне одного добре знаємо, бо я ходила до Федора Архиповича 13 років як соціальний працівник. І мені його дуже шкода — всі родичі від нього відмовилися, і він дуже боявся, щоб його не відправили до будинку-інтернату для людей похилого віку.
Років п'ять тому Федір Архипович зробив заповіт на мене, але потім чомусь передумав. А років два тому знову завів про це розмову: сам умовляв мене укласти цей договір, хоча я довго опиралася, бо знаю його характер, і наскільки мені відомо, раніше він уже обіцяв залишити квартиру не лише мені одній, а ще кільком людям! Однак він таки мене вмовив. Сам обрав державного нотаріуса, ще й у церкву перед тим сходив на сповідь та причастя — таке було його бажання.
Це неправда, що я йому не допомагаю. Навпаки, приносила продукти. Всі надані послуги записую в зошит. Просто він дуже гордий і не завжди хоче приймати допомогу. Чого не хочу розривати договір? Бо я порядна людина і розумію, що Федір Архипович справді потребує підтримки. Я навіть написала заяву і звільнилася з роботи, щоб йому допомагати. Хоча перед тим 23 роки пропрацювала соціальною працівницею і мала право працювати далі — бо це спадковий договір, а не договір довічного утримання. Якщо він навіть програє цей суд, я й надалі буду до нього ходити і доглядати за ним.
Юрій Мітін, депутат міської ради:
— Як можна насильно опікати людину, якщо вона того не хоче? Федір Архипович сам до мене звернувся і попросив захисту. Я говорив з п. Ткачук, щоб вона відступилася, і запропонував повернути їй ті дві тисячі гривень, витрачені на оформлення документів. Але вона тепер стверджує, що я їй погрожував, і хоче скаржитися на мене в прокуратуру… На жаль, такі випадки у нас в країні непоодинокі, але оскаржити їх можна тільки через суд. Владі треба розробити такий механізм, щоб інші одинокі пенсіонери не потрапляти в подібні ситуації — наприклад, щоб кожен такий договір досліджували незалежні експерти-юристи.
