«Якби ми з чоловіком не були такі чесні, можливо, й не виникло б у нас проблем з реконструкцією будинку. А так тепер маємо клопіт на свою голову», — розпочала свою історію рівнянка, вчителька Валентина Заруцька. Жінка намагається через суд визначити межі своєї прибудинкової території, щоб змогти її приватизувати і здійснити прибудову до будинку. На це пішло вже майже три роки.
«Якби ми з чоловіком не були такі чесні, можливо, й не виникло б у нас проблем з реконструкцією будинку. А так тепер маємо клопіт на свою голову», — розпочала свою історію рівнянка, вчителька Валентина Заруцька. Жінка намагається через суд визначити межі своєї прибудинкової території, щоб змогти її приватизувати і здійснити прибудову до будинку. На це пішло вже майже три роки. У п’ятиквартирному будинку №24 на вулиці Дубенській Заруцькі з двома дітьми живуть уже 36 років. Раніше через аварійний стан він підлягав знесенню, адже збудований ще у 1927 році, але десять років тому міська влада рішення про знесення скасувала. Тутешні мешканці взялися облаштовувати будинок самотужки, адже у ньому не була підведена вода, туалет розташовувався на вулиці. Заруцькі свою однокімнатну квартиру №1, оскільки будинок передумали зносити, приватизували. А потім, щоб розширити її площу, вирішили здійснити до неї прибудову. Втім, зіткнулися з проблемою. Розповідає Валентина Заруцька: — Наші сусіди без будь-яких дозволів добудували своє помешкання і живуть собі спокійно без проблем. А ми вирішили все вчинити по закону. Звернулися в міське управління містобудування й архітектури за дозволом на здійснення прибудови. Але нам відмовили, мотивуючи тим, що у нас неприватизована біля дому земельна ділянка. Щоб її приватизувати, ми, як законослухняні громадяни, звернулися в БТІ для дослідження дворової території для встановлення порядку користування та розпорядження нею між співкористувачами. Адже наша квартира разом із сусідською розташована на спільній земельній ділянці площею 630 кв. метрів. А БТІ направило відповідний лист в управління житлово-комунального господарства, на що його керівник Юрій Собчук відповів, що при виникненні спірних питань щодо користування земельною ділянкою і розподілу її між сусідами потрібно звертатися до суду. Оскільки наші сусіди були проти нашої добудови, стверджуючи, що вона їм заважатиме, ми подали позов до суду. У ньому вимагали встановити порядок користування та розпорядження земельною ділянкою. Суд тягнувся два роки. За цей період було проведено купу експертиз щодо заміру площі земельної ділянки. Врешті, нещодавно нам відмовлено у задоволенні позову. Суд посилався на те, що нами не було надано достатніх доказів того, що названа земельна ділянка належить до прибудинкової території і що вона перебуває у нашому користуванні. Ось такий казус. Невідомо тільки, чому для цього потрібно було аж два роки чекати і проводити експертизи. Невже раніше не можна було сказати, що проблема в тому, що у нас немає папірця про те, що ми цією земельною ділянкою дійсно користуємося. Тож і виходить, що у нашій державі обминути закон, як це зробили наші сусіди, значно простіше, ніж його виконувати.
