Майже тисяча мешканців райцентру Березне змушені були залишити напризволяще свої хати під загрозою можливого вибуху боєприпасів на подвір’ї їхнього сусіда. Евакуації ніхто не опирався, адже напередодні постраждав власник цього арсеналу — 42-річний Володимир Усач. Після вибуху мінометної міни він залишився без руки і з пораненими ногами. Оскільки на подвір’ї Володимира виявили понад 400 боєприпасів, то у разі вибуху осколків вистачило б і на сусідів.
Володимира Усача госпіталізували в реанімацію Березнівської ЦРЛ у понеділок близько 16-ї години без лівої кисті, з осколочними ранами ніг та у стані травматичного шоку. Лікарі оперували чоловіка понад три години, попередньо повідомивши про пригоду в міліцію та МНС. Відтак до Березного на вулицю Грушевського, 69 виїхала слідчо-оперативна група. І недарма, її там очікував справжній арсенал. В гаражі еменесники та міліціонери виявили 29 артилерійських бронебійних снарядів калібру 45 міліметрів та 27 підривників до них, які одразу класифікували як надзвичайно небезпечні. А коли почали оглядати інші господарські будівлі, рахунок боєприпасів перевалив за сотні. Разом з тим, зважаючи на службову інструкцію про заборону огляду небезпечних предметів у темну пору доби, справу припинили до ранку. Окрім найближчих сусідів сімейства Усачів, решта мешканців Березного спали спокійно, навіть не підозрюючи про небезпеку поряд. Про евакуацію заговорили вголос тільки ближче до обіду. Але й тоді місто продовжувало жити звичним життям — працювала автостанція, магазини, установи, дитсадки та школи. На вулицях не бракувало транспорту і перехожих. Про надзвичайну пригоду свідчили тільки загороджувальні блок-пости з міліції та МНС навколо вул.Грушевського та прилеглих до неї вулиць, а також скупчення легковиків перед будівлею райдержадміністрації. Саме тут вже котру годину засідав спеціально створений оперативний штаб. Ігор Михальчук, заступник начальника обласного управління МНС, підполковник служби цивільного захисту: — З восьмої ранку почала засідати районна комісія з питань НС та ТЕБ. Прийняли рішення щодо тимчасового відселення мешканців, які проживають навколо виявленого арсеналу в радіусі 800 метрів, тобто на відстані, куди можуть долетіти осколки тих снарядів. Покинути свої оселі довелося 833 березнівчанам, їхня кількість була б у кілька разів більшою, але діти в цей час були у школах, а частина людей — на роботі. Відселення було обов’язковим. Втім, після того як по вулицях пустили авто з гучномовцями та пройшлися по всіх хатах і повідомили людям про те, чому відбувається відселення і що їм загрожує, вони самі з розумінням поставилися до ситуації і квапилися якомога скоріше покинути свої помешкання. Нікого силоміць виводити з оселі не довелося. Також у школи та дитсадки дали вказівку дітей додому поки не відпускати, тільки батьки зможуть їх забрати, і то або тоді, коли небезпека мине, або ж коли забиратимуть їх до рідних та близьких чи на евакопункти. Всі боєприпаси будуть вивезені за місто та знешкоджені в одному із двох спеціально відведених для цього місцях в районі. Всі вони не часів війни, а, так би мовити, вже пізніші, «радянські». Де той чоловік їх назбирав і протягом якого часу — це вже питання до міліції. До цього подібну евакуацію, навіть суттєво масштабнішу, нам довелося проводити у жовтні в Сарнах. Адже там для того, щоб знешкодити 250-кілограмову авіабомбу, виявлену в місті, довелося евакуйовувати більше тисячі мешканців, дитсадки, школи, установи, і головна складність — зупиняти рух потягів по станції Сарни. Іван Мельник, голова Березнівської РДА: — Близько двох десятків хворих громадян госпіталізували в лікарню, а решта — хто до родичів подався, хто до знайомих, а для всіх інших ми відкрили два, обладнані всім необхідним, евакуаційних пункти — у Березнівському лісовому коледжі та Березнівському ВПУ-4. Там є де людям пересидіти в теплі, на місці меддопомога та харчування, а коли ж евакуація затягнеться, то організуємо для них і місця у гуртожитках, щоб у нормальних умовах змогли переночувати.
Під час «евакуації» в актовій залі лісового коледжу |