Минулої неділі спроба безплатно проїхати в автобусі за пенсійним посвідченням коштувала 72-річній рівнянці Марії Загоруйко зламаної руки. Травми жінці завдав водій в процесі розрахунку за проїзд. Перед тим, як розповісти про знущання водія над безпомічною жінкою, варто згадати, хто насправді винен у смертельній ненависті перевізників до пенсіонерів-пільговиків.
Введене наприкінці вісімдесятих років минулого століття право пенсіонерів на безплатний проїзд у громадському транспорті вже не могло зашкодити радянській економіці, яка тихо вмирала під ударами ринкових перетворень. З того часу минуло майже двадцять років. Ми живемо в суспільстві з ринковою економікою, де кожен вільний заробляти на життя тим, чим бажає, не порушуючи при цьому законів. Економічно абсурдний проїзд пенсіонерів, який у нас досі не скасували, існує не тому, що влада боїться виборців, які після такого рішення за неї не проголосують. Безплатний проїзд, разом із комунальним господарством, тепло-, газо— і водопостачанням є одним із способів красти бюджетні гроші. За проїзд пенсіонерів насправді платить держава. Але кому і скільки? Хто рахував, скільки насправді перевозять пільговиків ті організації, які одержують компенсації від держави? Ніхто не рахував і не збирається цього робити. Начальству і так добре біля бюджетних грошей. Зате погано водіям автобусів, які працюють «від виручки» і змушені терпіти збитки, перевозячи «безплатних бабусь». Погано і бабусям, які змушені терпіти образи і знущання аж до фізичного побиття при спробі скористатися законною пільгою. Мало хто хоче згадувати, що двадцять, тридцять, сорок, п’ятдесят років тому ніякого безплатного проїзду для пенсіонерів не існувало. Навіть комуністична влада не могла дозволити собі такої розкоші. І нічого з пенсіонерами у ті роки не трапилось. Нині пільги на проїзд можна надати іншими способами — грошима на проїзд для пенсіонерів, проїзними для пенсіонерів, викупленими державою у транспортних підприємств, і так далі. Все це набагато дешевше і ефективніше, ніж існуючий безплатний проїзд. Знають про це у владі. І нічого не роблять, продовжуючи створювати можливості для зловживань — чиновникам і можливості бути побитими — пенсіонерам. — Того недільного дня, — розповідає Марія Загоруйко, — я поспішала в аптеку й вирішила під’їхати дві зупинки. Мені навіть у страшному сні не могло наснитися, чим може закінчитися поїздка. Коли підійшла до виходу, то сказала водієві, що чула по радіо, мовляв, ветерани праці й діти війни мають право на пільговий проїзд. Однак і кондуктор, і водій почали заперечувати. Поки ж я діставала з сумочки посвідчення, водій нагримав на мене, мовляв, чому я «брешу» й не хочу платити, зачинив двері й рушив далі. Напевно, він вирішив мене так провчити, бо випустив з автобуса тільки через дві зупинки біля продуктового ринку. Не встигла відійти від автобуса й п’яти метрів, як водій мене наздогнав. Попросив показати ще раз посвідчення. Як тільки дістала документи — вихопив їх у мене з рук і побіг до автобуса. Бабуся, невисока на зріст, сивоволоса, дістає хустинку, витирає сльози й, поправивши руку в гіпсовій пов’язці, продовжує: — Повертаюся до автобуса й прошу: «Віддайте документи...». Протягую праву руку, щоб забрати посвідчення, а він як вхопить її, як скрутить... Так боляче, так боляче... Мені здалося, що навіть на якусь мить знепритомніла. Але я не закричала, стерпіла... Лівою рукою дістала з кишені 50 копійок і кинула йому в коробочку. Тільки тоді водій повернув документи. Як повернув?! Кинув їх… Вийшовши з автобуса, ледь встояла на ногах. Підбігли якісь люди, підтримали мене. Вони й порадили записати номер автобуса. Лікарі встановили, що в пані Марії — закритий перелом правої ліктьової кістки. Розповідає лікар-травматолог Рівенської центральної міської лікарні Юрій Бучковський, який надав першу медичну допомогу пенсіонерці: — Складність випадку — не тільки вік хворої, а й місце перелому й зміщення кістки. Це дуже серйозна травма. В такому віці кістка може не зростись. Ми наклали гіпс. Через два місяці потрібно зробити контрольні рентгенівські знімки. Можливо, доведеться ще й оперувати. Лікування може затягнутися до півроку. Сусіди порадили пенсіонерці звернутися в міліцію, а також написати скаргу в міське управління транспорту та зв’язку, а донька Валентина, щоб захистити права матері, найняла адвоката. Водій ЛАЗа, 45-річний Євген, у телефонній розмові визнав факт непорозуміння з пенсіонеркою, однак категорично заперечив викладений нею перебіг подій, назвавши звинувачення безпідставними: — Все було зовсім не так, як вона розповідає! Як повідомив заступник начальника, начальник міліції громадської безпеки Рівенського МВ УМВС України в Рівенській області, підполковник міліції Юрій Михальчук, правоохоронці з’ясовують усі обставини інциденту. Якщо кримінальну справу буде порушено, то за частиною другою статті 122 Кримінального кодексу України, яка за умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності, передбачає покарання виправними роботами на строк до двох років, обмеженням або позбавленням волі на строк до трьох років. За словами виконуючого обов’язки начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Рівенській області, яка займається ліцензуванням пасажирських перевезень Сергія Омельчука, навіть якщо у суді буде доведено вину водія, то перевізника не позбавлять ліцензії, не провівши спеціальної відомчої перевірки. Згідно з чинним законодавством Марія Загоруйко має право на безплатний проїзд у міському громадському транспорті, запевнила начальник відділу персоніфікованого обліку управління праці та соціального захисту населення Рівенського міськвиконкому Наталія Шиляєва: — Ця пільга за громадянами із статусом дітей війни і ветеранів праці зафіксована у Законі України «Про державний бюджет на 2006 рік». Всього у Рівному право на пільговий проїзд мають майже 45 тисяч громадян і щодня понад три з половиною тисячі з них користуються цією пільгою. Управління є головним розпорядником державної субвенції з відшкодування витрат за пільгові перевезення населення. Ми укладаємо угоди з перевізниками, а вони щомісяця подають розрахунки, яку кількість пільговиків перевезли. Тому обмеження щодо перевезення одного або двох пільговиків водіями безпідставні. Проблемою є те, що не всі перевізники отримують компенсації. Так, на сьомому автобусному маршруті з нами уклали угоди тільки три приватні підприємства. Проблемою є також те, що перевізники за сім місяців цього року надали послуг пільговикам майже на 346 тисяч гривень, а відшкодовано — 181 тисяча гривень. У нас не вистачає грошей на повне покриття.
