Рівненська єпархія Московського патріархату одна з небагатьох в Україні, яка відкрито засудила напад Росії. З перших днів єпископ Пимен, якому підпорядковуються церкви у Рівненському та Острозькому районах, закликав своїх прихожан допомагати українській армії у боротьбі з окупантами. Однак навіть така публічна позиція не здатна зберегти єдність їхніх церковних громад. Адже з початку війни уже вісімнадцять громад виявили бажання відмовитися від Московського патріархату на користь Православної церкви України.
Почалося все з того, що архієпископ Рівненський та Острозький ПЦУ Іларіон звернувся до двох «стовпів» Московського патріархату на Рівненщині — єпископа Рівненського та Острозького Пимена і митрополита Сарненського і Поліського Анатолія. Просив їх об’єднатися. Однак у відповідь була тиша. Тому Іларіон вдруге звернувся, проте уже до самих прихожан Московського патріархату. Як результат, відбулися історичні речі. До ПЦУ на Рівненщині почали переходити не тільки сільські церковні громади, але й цілі собори разом із священниками.
Василь Рудніцький, речник Рівненської єпархії ПЦУ:
— Коли почалися військові дії, то люди побачили, які жахіття творять окупанти та що з себе представляє Російська православна церква. Цілком природно, що багато мешканців області не хочуть мати з цим нічого спільного. Ми допомагали консультаціями тим громадам, які висловили бажання змінити єпархіальну приналежність. Зараз ці церкви опечатані. Проблема полягає у тому, що через війну закрито державні реєстри. Тому поки неможливо зареєструвати нові статути релігійних громад. Хоч усі документи в Рівненську обласну військову адміністрацію уже передано.
Василь Начев, речник Рівненської єпархії УПЦ (МП):
— Хочу звернути вашу увагу, що на зборах по зміні єпархіальної приналежності збирається не вся громада. Як правило, на такі збори та голосування приходять лише ті люди, які є прихильниками ПЦУ. Вони й голосують за перехід храму. Здебільшого до храму вони раніше взагалі не ходили. Хоч релігійною громадою треба вважати лише людей, які ходили до храму. Вони й мають право голосу при переході громади. Тобто йдеться не про жителів села, а про тих людей, які у селі беруть участь в богослужіннях. В свою чергу, наші священники розповідають, що на збори по зміні єпархіальної приналежності приходить багато вихідців із села. Наприклад, у селі Білашів церква не перейшла і служба там відбувається. Однак певна частина жителів села захотіла перейти, провела собі збори та завезла документи в обласну військову адміністрацію. На жаль, між людьми зараз відбувається розділення. Вважаю, що під час війни це неправильно. Зауважу, що багато прихожан служать у війську та допомагають армії.
Додамо, що з початку війни на Рівненщині з УПЦ (МП) до ПЦУ вирішили перейти 18 громад: у селах Борщівка (Костопільщина), Угольці (Гощанщина), Перенятин (Радивилівщина), Білашів (Острожчина), Милятин (Острожчина), Дорогобуж (Гощанщина), Суховоля (Володимиреччина), Озерськ (Дубровичичина), Загатинці (Млинівщина), собор у Костополі, церква у Сарнах, у селах Костянтинівка (Сарненщина), Люхча (Сарненщина), Рудня (Радивилівщина), Золотолин (Костопільщина), Кам’янка (Березнівщина) та Вовничі (Млинівщина).
Богдан СЛОНЕЦЬ.
