Давно не з’являвся наш «легітимний» Віктор Федорович на людях. Дехто про нього вже й забув, дехто навіть подумував, чи живим є наш колишній гарант Конституції. І ось на тобі – з’явився. Й не просто з’явився – а дав інтерв’ю. І не якомусь там російському інформаційному агентству – а самому Бі-бі-сі.
Думаєте, це випадково? Та ні, на цьому світі нічого випадкового не буває. Особливо у світі російському, де благосно нині Федорович пребуває. Ви не задумувались, чому саме зараз заявився Янукович зі своїм інтерв’ю? Та й дав його такій мас-медійній фірмі, як Бі-бі-сі? Медіа, сиріч засіб інформування, це теж повідомлення. Можна, безперечно, насміхатися з «перлів» Федоровича, приміром, його розповідям про страусів. Він завжди такими цікавинками тішив публіку. Але не варто на це звертати увагу. Варто звертати увагу на інше – на те, що це інтерв’ю з’явилося.
Звісно, Федорович ніколи не був самостійною політичною фігурою. Хоча, можливо, й намагався нею стати. Але не вийшло. Тепер він просто маріонетка Кремля. І без дозволу своїх кремлівських господарів на інтерв’ю для Бі-бі-сі не наважився б. Господарі йому сказали це зробити. Подейкують навіть, що вони інтерв’ю добряче проплатили. Але то, певно, безсовісна брехня.
Отож, інтерв’ю...
Почнемо з медіа, тобто з Бі-бі-сі. Солідне західне інформагентство. Проте не варто думати, що інтерв’ю розраховане передусім на західну публіку. Цій публіці Федорович нецікавий. Інтерв’ю розраховане на публіку російську. А ще більше – на українську. Така собі медійна диверсія. Цим інтерв’ю його організатори, які, звісно, лишилися за кулісами, хотіли сказати: дивіться, який Федорович має авторитет, у нього навіть респектабельне Бі-бі-сі інтерв’ю бере! З ним – так чи інакше – рахуються на Заході.
Водночас у цьому інтерв’ю Янукович постає не як поганий гравець, у якого «все пропало», а, радше, як достатньо забезпечена людини. Один лише інтер’єр, де брали в нього інтерв’ю, чого вартує! Йому навіть можна позаздрити – живе собі чоловік і життю радується. Правда, нема в нього тепер Межигір’я, страусів... Але ж і доля Чаушеску його не спіткала.
Насправді, інтерв’ю така собі пробна куля. У Москві прискіпливо спостерігають за тим, що діється в Україні. Рейтинг нинішньої влади падає. Обіцяні можливості євроінтеграції тануть, як весняний сніг. Натомість, ми отримали війну (правда, дещо дивну – гібридну, як дехто її іменує). А хто захоче воюючу країну інтегрувати в мирну Європу? Завдяки «іграм з доларом» відбулося «розкуркулення» значної частини населення. Доходи абсолютної більшості людей скоротилися майже вдвічі. Плюс різке зростання тарифів на комунальні послуги. Плюс посилення податкового тягаря. Та на це ще можна було б закрити очі. Адже в країні війна! Але не перестають дивувати наші нові владці – то чубляться у верхах, як малі діти, в результаті чого при владі опиняється ще більші «професіонали», аніж за часів Федоровича. То дивують народ реформаторським абсурдом, перед яким «театр абсурду» відпочиває. Словом, якесь це неправильне «життя по-новому».
На фоні цього всього починає поступово визрівати ностальгія за минулим. За Федоровича була хоч погана, але стабільність. І Крим був наш. І Донбас. І не гинули наші хлопці на війні. І жили ми не так вже й погано. І влада ніби менше чудила.
Звісно, в Москві будуть прискіпливо придивлятися, як народ вкраїнський зреагує на інтерв’ю Федоровича. Ні, це не значить, що буде ставка робитися на Федоровича. Занадто багато на нім компромату. Та й не боєць сей чоловік.
Але цілком може бути, що невдовзі з’явиться новий респектабельний проросійський лідер із колишнього оточення Федоровича. Засвітиться він, очевидно, на осінніх виборах до місцевих рад. Ну, а далі? Далі розкрутять його російські та проросійські мас-медіа. А наша влада своїми діяннями йому «допоможе». Не хотілося б реваншу цих сил. Та все ж такий сценарій можливий. І над цим зараз інтенсивно працює Кремль.
А інтерв’ю Федоровича – всього лиш симптом. Симптом, що наша влада опинилася в стані кризи й Росія цим спробує скористатися.
Питання лише, чи розуміють це на Банковій?
