Знаменитий тепер голова Львівського апеляційного суду, в кабінеті якого «знайшлися» кілька мільйонів, працював, як виявилось, і з посадовцями Рівного. Річ не в тім, чи саме суд під головуванням Зварича розглядав справу про поновлення на посаді начальника регіонального відділення Фонду держмайна України в Рівненській області Валерія Марчевського. Річ у тім, що згадку про цю справу, яка триває понад два роки, знайшли не в архіві суду, а у вилученому під час обшуку записнику власника «випадкових мільйонів». Разом із номером справи у записнику була відмічена «певна сума».
Знаючи, у чому звинувачують тепер колишнього суддю Зварича, вже не можна дивитися на судову тяганину щодо поновлення Валерія Марчевського як раніше. Не виключено, що саме із таких «певних сум» у записнику і складалися мільйони, які знахабнілий «служитель закону» тримав у себе в кабінеті. Залишилось небагато: з’ясувати, хто саме і за що платив Ігорю Заричу. Чи йому платили «за Марчевського», чи «проти Марчевського». Ось що сказали нам зацікавлені особи. Віктор Матвієнко, начальник регіонального відділення ФДМУ: — У грудні 2008 року до мене зателефонував слідчий Генпрокуратури, який розслідує справу Ігоря Зварича. Він сказав, що у записнику підслідного є запис номера справи і вказана певна сума, а точніше, 50 тисяч доларів. Слідчий має приїхати до Рівного, але коли саме, невідомо. Також я одержав відповідний запит із СБУ Львівської області, на який надав відповідь. Валерій Марчевський, колишній начальник регіонального відділення ФДМУ: — Я був звільнений з посади у листопаді 2006 року і своє звільнення оскаржив у суді. Міський суд поновив мене на посаді, але Фонд держмайна це рішення оскаржив. П’ятого серпня 2008 року Львівський апеляційний суд знову поновив мене на посаді, але ФДМУ знову оскаржив це рішення вже до Вищого адміністративного суду. Його рішення поки немає. Прізвище «Марчевський» у записах Зварича фігурує лише як сторони по справі, яка добивається справедливості. Це Матвієнко через інших осіб давав гроші, щоб мене не поновлювали на посаді. Але оскільки мене звільнили із порушенням конституційних норм, судді побоялися порушувати закон. Я добиватимуся поновлення, адже скарга до Вищого апеляційного суду не зупиняє дію рішення Львівського апеляційного адміністративного суду. Отож Віктор Матвієнко, чинний начальник відділення ФДМУ, не звинувачує свого попередника у даванні хабара, хоча дає інформацію, яка на це натякає. Колишній же начальник Валерій Марчевський, якому вже немає чого втрачати, практично напряму звинувачує Віктора Матвієнка у даванні хабара, щоправда, називаючи іншу «певну суму» — не 50, а 40 тисяч доларів. Найголовніше у цій суперечці не те, хто саме давав хабара і чи давав взагалі. Головне у тому, що вся ця історія не викликала жодного скандалу, жодного суспільного резонансу. Справу судді Зварича нині посилено «заминають» на усіх рівнях. Іншого виходу у влади немає. Якщо суддя Зварич розповість всю правду про те, хто, скільки і за що йому давав, на вікна більшості вищих державних установ, не кажучи вже про місцеві, треба буде терміново ставити грати, перетворюючи їх у суцільні слідчі ізолятори. Хто ж на це піде? Одне втішає. Ми дізналися хоча б про розмір «певних сум», які практично відкрито ходять по наших непідкупних судах усіх рівнів. І не дивуйтеся, якщо незабаром ми вмістимо спростування цієї статті. Виявиться, що ми все неправильно зрозуміли, і ніяких хабарів ніхто із Рівного до Львова не возив. Бо ж «певна сума» — не хабар!
