Підприємства, які надають послуги з постачання газу, води, електроенергії та тепла, вимагають від своїх споживачів підписати з ними договори. А до них додати копії найбільш важливих документів, зокрема, свідоцтва про право власності на житло та про кількість зареєстрованих у ньому. Деяких рівнян ці вимоги насторожують — чи не залишаться без житла, якщо такий набір документів потрапить до шахраїв.
Рівнянин Олександр Бойчук розповів, що у «Рівнеоблводоканалі» йому недавно заявили: без копій ідентифікаційного коду, будинкової книги та свідоцтва на право власності договір на водопостачання не підпишуть. Чоловік каже, що не проти показати оригінали документів, але залишати копії на підприємстві не хоче.
— Навіщо їм копії усіх документів на моє житло? - обурюється пан Бойчук. — А якщо вони потраплять у руки шахраїв?
На рівненських підприємствах пояснюють: такі вимоги до укладення договорів передбачені законодавством. Окрім ідентифікаційного коду, власник житла повинен надати копію свого паспорта, а «Рівнеобленерго» просить навіть копії будівельного паспорта і повідомлення про початок виконання будівельних робіт, якщо йдеться про щойно зведений приватний будинок.
Інна Кнап, заступниця директора ТзОВ «Рівнетеплоенерго»:
— Ми керуємося законодавством України, зокрема Цивільним кодексом. Для того, щоб укласти зі споживачем договір, ми повинні насамперед ідентифікувати його особистість, тому просимо копії ідентифікаційного коду та паспорта. Ці дані нам потрібно зберігати на випадок, якщо споживач стає боржником і ми звертаємося до суду. Просимо копію технічного паспорта житла, бо ж від кількості метрів у квартирі залежить вартість, яку нараховуватимемо за опалення. Дані про кількість прописаних нам потрібні у двох випадках: якщо у квартирі немає лічильника, то нараховуємо плату за гаряче водопостачання відповідно до кількості мешканців, а навіть якщо лічильник є, задля субсидій (між іншим, до 60% наших споживачів їх мають), аби ми могли звіряти з органами соцзахисту норми їхнього нарахування. Копія свідоцтва про право власності засвідчує, що людина, яка звернулася, є справді власником і ми маємо право підписувати з нею договір. Усі копії зберігаємо в архіві, підписуючи документ, що зобов'язуємося не передавати ці дані третім особам і дотримуватися норм закону про захист персональних даних. Коли споживач розриває з нами договір, на його прохання усі документи ми повертаємо.Андрій Карауш, директор комунального підприємства «Рівнеоблводоканал»:
— Укладення договору між споживачем та водопостачальним підприємством на надання послуг є однією з підстав для збору та обробки його персональних даних. Це передбачено законом «Про захист персональних даних». Тому «Рівнеоблводоканал» має право і зобов'язаний збирати подібну інформацію, щоб ідентифікувати клієнта, мати підтвердження його права власності чи користування житлом, аби в подальшому правильно нараховувати плату за послуги. Без них укласти договір неможливо. Однак запевняємо: «Рівнеоблводоканал» дані, які отримує від споживачів, ніколи не передає іншим підприємствам чи організаціям. Таку інформацію можемо надавати лише на запит правоохоронних органів та структурних підрозділів соцзахисту для надання пільг.Марія Цип'ящук, юристка громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у Рівному:
— Після прийняття у 2010 році закону України "Про захист персональних даних" усі суб'єкти, які в силу своєї діяльності збирають та зберігають інформацію про особу, зобов'язані забезпечити захист таких даних, а також не використовувати їх для жодних інших цілей, які виходять поза межі домовленості із надавачем інформації, або захисту життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних. Ці норми діють і для підприємств, які надають різні види комунальних послуг для населення. За порушення законодавства про захист персональних даних настає відповідальність, у тому числі й адміністративна. Законодавство передбачає, що при укладенні договорів про надання послуг їх надавач встановлює певний обсяг інформації про споживача на підставі поданих останнім документів. Очевидно, такі норми передбачають, що особа, яка укладає із постачальником комунальних послуг договір, повідомляє для компетентного співробітника такого підприємства свої персональні дані і на підтвердження пред'являє відповідні документи. Але підстав для зберігання копій документів підприємством немає і законодавство цього також не передбачає. Ґрунтовне роз'яснення з цього приводу надали ще у листопаді 2015 року співробітники Секретаріату уповноваженого Верховної Ради з прав людини. З ним можна ознайомитися за посиланням. Тож ми вважаємо, що з юридичної точки зору, а також в контексті права особи самостійно визначати характер та обсяг зібраної про неї персональної інформації, вимоги комунальників щодо надання копій особистих документів для зберігання є безпідставними. У випадку, якщо права особи на захист персональних даних порушують, в тому числі і шляхом неправомірного збору інформації (даних, документів) про неї, такі дії можна оскаржити, наприклад, звернувшись до омбудсмана, в структурі якого діє спеціальне управління із захисту персональних даних.
